Баванди

باوندیان Династія Баванді
651 – 1349
Tabaristan: історичні кордони на карті Карта Денастії Баванді Shah Ghazi Rustam
Столиця	Фарім, Перім (651–1074) Сарі (1074–1210) Амол (1238–1349)
Мови	Мазандеранська мова Середня Персія Нова Персицька
Релігії	Зороастризм (651–842) Сунізм (842–964) Імаміти (964–1349)
Форма правління	Монархія
Ispahbadh
- 651–665	Фаруххасад (first)
- 1334–1349	Хасан II (last)
Історичний період	Middle Ages
- Засновано	651
- Afrasiyabid conquest	1349
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Баванди

Династія Баванді (або ж Бава́нд, Баве́нд, перс. باوندیان) — іранська династія, відома з початку VII ст. як незалежна група правителів, правляча в Прикаспійскому Табаристані (сучасний північний Іран).

Історична довідка

Назва династії Баванді, мабуть, походить від імені Баві з парфянського роду Іспахбудган. Його представники з 590 року володіли фактично спадковою посадою спахбеда (військового командувача) Сходу (сюди входили Табаристан і Хорасан). Але за подальшою легендою той начебто був сином Кавуса, старшого сина сасанидского шаха Кавада I. Як свідчить легенда, Кавус хоча і був наслідним принцом, але будучи звинуваченим у симпатії до Маздака, був позбавлений права спадкування. Він, однак, був відновлений на посаді губернатора Падішхваргар (англ. Padishkhwargar) — північній сатрапії сасанидских володінь, що складається з Азербайджану, Гиляна, Табарістана і кумис, відповідно до Мар'аші. Згодом, однак, Кавус був убитий Хосровом.

Незалежно від свого походження, в умовах хаосу, що послідував за падінням Сасанідів перед арабами-мусульманами, нащадки Бава управляли розділом між собою напівнезалежною володіння в районі на південь від Каспійського моря. Ймовірно завдяки їх походженням від Сасанідів, вони були успішні в отриманні вищої влади в регіоні і встановили своє панування над іншими місцевими кланами і династіями, в тому числі над Падушаніс і кланом Карін-Пахлевідов, одним з семи великих будинків Парфії.

Релігія

Для ранніх Баванді характерний зороастризм, а пізніше вони стали прихильниками ісламу, про це свідчить випадок з Кареном, сином Шахріяра, дев'ятим правителем династії. Вони (Шарвін II і Шахріяр II), ймовірно, підтримали зейдізм — гілка шиїзму, і стали основними прихильниками зейдитов та інших шиїтських рухів. Ми знаємо, що Баванді, поряд з іншими представниками династій Табарістана і Дайлами, визнали панування Алавідів, таких як Аль-Утруш, і надали їм допомогу в їх боротьбі проти Халіфату. Іншим поясненням може бути те, що Баванді використовували вплив Алавідов серед простих людей з метою досягнення своїх власних планів у ставленні до халіфської центральної влади.

Історія династії Баванді докладно описана в роботах Ібн Ісфандіяра і Мар'аші, які належать до жанру місцевих історій, що придбали популярність в Ірані після 1000 року нашої ери. Ми знаємо, що вони були пов'язані з династією Зіярідов, через одруження Маданшаха, батька Зіяр, з дочкою одного з царів Баванді. Випуклість царів Баванді, мабуть, зберігалося протягом усього сельджукского і монгольського періодів. Їх влада була остаточно розгромлена близько 1350 року, коли Афрасиабе з Династії Джалава (самостійне відгалуження Баванді), вдалося вбити Фахролдолеха Хасана, останнього з основної лінії царів Баванді.

Періоди правління Баванді

Правління Баванді, що тривало бл. 665—1349, прийнято ділити на три періоди. Перший, це «Іспабід» — період, який тривав до 1028. У цей період династія, мабуть, була відносно автономної і вельми впливовою в Табарістане і Дайламе, хоча нерідко вони визнавали панування Саманидов або час від часу, Зіярідов. Однак, зі смертю останнього Іспабіда, династія тимчасово припинила існування

У 1062 році принц Баванді відродив династію, цей період відомий як «Королі гір». Назва свідчить про ступінь верховенства Баванді в горах Табарістане. Найбільшим правителем цього етапу був вищезгаданий Шах Газі Ростам. Лінія Королів Гор обірвалася в 1210 році, ймовірно, в результаті конкуренції з исмаилитами і іншими місцевими династіями.

У хаосі, викликаному монгольським завоюванням Ірану, інша гілка династії була заснована ок. 1240, і тривала до 1349, коли останній цар він був убитий Афрасиабе з Династії Джавалі. Це період місцевими істориками названий «Кіндхварій». Разом з тим, вищевказане поділ на етапи може бути результатом змішання історії Баванді з історією Падушаніс, що є сусідами клану, який правив на території Роян (або Аламде) і Коджур, і походив від Сасанідів.

Джерела

• Риза Шабани Краткая история Ирана. — СПб: Петербургское востоковедение, 2002.
• Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997
• Касрави, Ахмад. Shahriaran-е Gomnam, Тегеран: Амир-Кабир, 1957.