Багатоголосся

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Багатоголо́сся — гармонічний склад музики, оснований на поєднанні кількох голосів.

Перші достовірні згадки про багатоголосся в професійній музиці належать до 10-11 століття. Ці рані зразки є зразками органума. В подальшому багатоголосне викладення в професійній музиці і ряді народних музичних культур стає панівним.

Розрізняють декілька типів багатоголосся:

  • Гетерофонія — виконання мелодії кількома голосами в унісон з епізодичними відступами від нього в окремих голосах. Цей тип, від якого ведуть походження всі інші, характерний для різних народних культур, в тому числі українського музичного фольклору.
  • Гомофонія — в якій головний, найбільш розвинутий мелодично голос поєднується з нейтральними, підпорядкованими голосами (супроводом).
  • Поліфонія — поєднання в одночасному звучанні розвинутих, відносно самостійних мелодій (голосів), або проведень однієї мелодії в різних голосах в різний час.

Зустрічаються також різні види складного багатоголосся, що поєднують різні типи багатоголосся в одночасності.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Українське народне багатоголосся / Л. І. Ященко ; відп. ред. М. М. Гордійчук ; АН УРСР, Ін-т мистецтвознав., фольклору та етнографії. - К. : Вид-во АН УРСР, 1962. - 236 с.
  • Українське народне багатоголосся : зб. пісень / Ін-т мистецтвознав., фольклору та етнографії АН УРСР ; упоряд. З. Василенко [та ін.] ; заг. ред. М. Гордійчук. - К. : Мистецтво, 1963. - 537 с.: ноти.