Багдад (вілайєт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Багдадський вілайєт

Late Ottoman Flag 1844-1922.png

Прапор

Baghdad Vilayet, Ottoman Empire (1900).svg

Вілайєт Багдад (осман.: ولايت بغداد, тур.: Bağdat Vilâyeti or Beylerbeyliği, араб.: «ولاية بغداد») — вілаєт (провінція) Османської імперії. Столиця — Багдад. Утворено в результаті реформування Багдадського еялету.

Історія[ред.ред. код]

У ході адміністративної реформи 1864 провінція стала вілайєтом, оскільки до цього іменувалася ейалетом. На початку 20-го століття мав площу 141 160 kм².

Структура[ред.ред. код]

В XVII столітті розділена на округи, найважливіші з яких такі:

  • Багдад
  • Хіллі
  • Зенгабад
  • Ремахійе
  • Дженгюле
  • Джезавер

Населення[ред.ред. код]

Попередні підсумки першого Османського перепису 1885 (опубліковано в 1908) дали дані про населення до 850 000.[1] Точність показників чисельності населення коливається від наближених до чисто гіпотетичний залежно від регіону, в якому вони були зібрані.[1] більшість становили араби, частково курди та турки.

Економіка[ред.ред. код]

Основу становило землеробство, а також ремісництво. Багдадський вілайєт був провідним серед інших вілайєтів Месопотамії з вирощування пшениці, кукурудзи, проса, картоплі, овочей, бобових, фруктів та значним їх постачальником на внутрішній ринок Османської імперії та Персії.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Азии, A. H. Keane, стр. 460