Багет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Багет прикрашає вівтарну картину у церкві Санта Фелічіта, Флоренція. Автор: Таддео Гадді.

Баге́т (від фр. baguette  — «паличка, прут») — обрамлення прорізу, картини, дзеркала або прикраса стіни, стелі у вигляді профільованої позолоченої або пофарбованої планки навколо фільонки[1].

Багет в архітектурі[ред. | ред. код]

Багет веде свою історію з часів античності. Тоді в храмах, палацах і заміських віллах знаті стіни і стелі прикрашалися мозаїками, що, у свою чергу, обрамлялися так званим «декоративним багетом», або бордюром. Інша справа, що в такому виді багет і зображення були нероздільні і становили одне ціле. Проте, подібне оформлення настінних зображень можна вважати першими кроками до культури створення гармонічного інтер'єра.

В архітектурі, багет також називався заповнення колонної канелюри валиком півциркульного профілю, яке виконувалось не на всю висоту.[1]

Профіл багетів 14 ст. Традиційно, тільки частки рамів A і C називалися багет.[2]
D, E і F — багети на колонах 13-14 ст.

В середньовіччя поля сторінок рукописів прикрашалися декоративними бордюрами, що заповнювалися орнаментом: як скромного, так і досить багатого змісту. Це ще не сучасний багет, однак функція орнаменту очевидна: він служить розмежуванням зовнішнього хаосу і творчого порядку. З XI століття (яке прийнято називати Золотим століттям готики) у внутрішнім оздобленні церков з'являється велика кількість декоративних елементів: такі, як триптихи, ретабло (так у старовину називали декоративну прикрасу вівтаря) і багато чого іншого. Усі твори прикрашалися вишуканим різьбленням з того ж самого дерева, по якому працював художник.

Згодом настінний живопис здобуває тенденцію «відділення від стіни». Саме тоді зароджується мистецтво іконопису на дерев'яній або металевій основі. У такий спосіб релігійне мистецтво починає виходити за межі храму. Так, наприклад, у Тоскані збереглися примітивні рами, зроблені у свій час для робіт Джотто, Чима Буз, Джуччо (XIII століття). Вони імітували мармур і навіть були прикрашені фігурами святих.

Багет як рама для картин[ред. | ред. код]

Докладніше: Рама (оздоблення)

Епоха Відродження подарувала нам такий винахід, як живопис по полотні, яке необхідно було «захищати». Саме тоді і з'являється класичний багет. У той час він уже виконував дві основні функції: захисну і декоративну. Наприкінці XV — початку XVI століть багет нарешті займає свою нішу в мистецтві. Після цього техніка виконання багетів розвивається і міцніє, відповідаючи всім архітектурним стилям різних епох.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
  2. Baguette (англ.)

Див. також[ред. | ред. код]