Багнет
| Багнет, штик | |
|---|---|
| Епоха | XVII століття — донині |
| Належить до | Холодна зброя |
Багне́т або штик — холодна зброя, що кріпиться на дульній частині ствола ручної вогнепальної зброї, призначена для рукопашного бою.
Багнети з'явились упродовж XVII століття, а на межі з XVIII століттям почали використовуватись повсюдно. До появи багнетів для захисту стрільців від кінноти використовували пікінерів у змішаних формуваннях.
Слово багнет (за посередництвом пол. bagnet), як і англ. bayonet, походить від фр. baionette від міста Байонна. Традиційно вважалось, нібито там було винайдено багнет, однак на це немає жодних доказів. З 16 століття відомо про існування «байоннських кинджалів» і словник «A Dictionarie of the French and English Tongues» (1611) подає слово bayonette в значенні невеликого кинджала або ножа. Думка, що багнет винайдено в Байонні, може походити з поеми Вольтера «Генріада».[1] Слово штик походить від сер.-в.-нім. stich за посередництвом рос. штык чи пол. sztyk, sztych.[2] В українській мові нормативними є обидва слова, багнет і штик.[3]
Найдавніший опис багнета походить з одного китайського манускрипту 1606 року, де було показано рушницю з багнетом, однак про поширення такої зброї нічого не відомо[1].
Перше надійне свідчення датоване 1647 роком, присутнє в мемуарах французького генерала Франсуа де Шастне, опублікованих 1690 року. В них він згадував багнети 1 фут завдовжки, що вставлялись у дуло рушниці. Найімовірніше, подібна практика розпочалась під час Тридцятилітньої війни (1618—1648) — гіпотетично вояки могли в екстрених ситуаціях вставляти кинджали або відламані вістря списів/пік у стволи своїх рушниць для самооборони. Ця ідея могла розвинутись у багнет-затичку[1].

Спочатку багнет був кинджалом, руків'я якого встромлялося в дуло рушниці, в непримкнутому положенні він зберігався в піхвах. Його також називали «корковим багнетом» (нім. Spundbajonett)[джерело?]. Головною проблемою була неможливість стрільби з багнетом[1].
Наприкінці XVII століття (бл. 1670 р.) з'являються багнети з трубкою замість руків'я, а бл. 1700 — шийка між трубкою і лезом. Трубка давала змогу настромляти багнет ззовні дульного отвору, уможливлюючи стрільбу з примкнутим багнетом. У випадках надто великої маси рушниці і багнета (наприклад, на штуцерах, де використовувалися багнети-тесаки) останній примикався лише перед рукопашним боєм[4].
У Росії 3-гранний багнет з трубкою прийняли на озброєння в 1708 році, наприкінці XIX століття його замінив 4-гранний. У період між світовими війнами використовувалися гранчасті багнети (СРСР, Франція) та клинкові у вигляді ножа або кинджала (Німеччина, Японія та інші), під час Другої світової війни застосовувалися також невід'ємні багнети, які у похідному положенні складалися та фіксувалися вздовж ствола. Відомі багнет-ніж, який кріпиться до автомата, снайперської гвинтівки, та невід'ємний клинковий багнет, що кріпиться до карабіна.
У березні 2010 р. армія США ухвалила рішення відмовитись від багнета та навчання солдат прийомам бою з багнетом. Рішення обґрунтовано тим, що в умовах сучасної війни, багнет більш не є необхідною та надійною зброєю[5].
- За формою клинка
- Голкові
- Круглий
- Грановані
- Тригранний
- Чотиригранний
- Клинкові
- Багнет-тесак
- Багнет-ніж
- Інструментальні
- За способом кріплення
- Від'ємні
- Невід'ємні
-
Гвинтівка Springfield Model 1873 з багнетом
- ↑ а б в г Harriman, 2021, Development.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ bayonet // Англійсько-українські словники. e2u.org.ua. Процитовано 13 грудня 2025.
- ↑ Штык // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Пентагон відмовляється від багнета. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 березня 2010.
- Harriman, Bill (2021). The Bayonet. Weapon 78 (англ.). Osprey Publishing. ISBN 978-1472845368.
- Roberts, Keith (2012). Pike and Shot Tactics 1590–1660. Elite 179 (англ.). Osprey Publishing. ISBN 978-1780967844.