Багринівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Багринівці
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Літинський район
Рада/громада Багриновецька сільська рада
Код КОАТУУ 0522480401
Основні дані
Засноване 1430
Населення 1948
Площа 7,76 км²
Густота населення 2683,2 осіб/км²
Поштовий індекс 22350
Телефонний код +380 4347
Катойконіми багриновецький, багринівський, багрії, багрій, багрійка[1]
Географічні дані
Географічні координати 49°18′09″ пн. ш. 27°55′57″ сх. д. / 49.30250° пн. ш. 27.93250° сх. д. / 49.30250; 27.93250Координати: 49°18′09″ пн. ш. 27°55′57″ сх. д. / 49.30250° пн. ш. 27.93250° сх. д. / 49.30250; 27.93250
Середня висота
над рівнем моря
310 м
Водойми Згар
Місцева влада
Адреса ради 22350, Вінницька обл., Літинський р-н, с. Багринівці, вул. Леніна, 60, тел. 3-32-24
Карта
Багринівці. Карта розташування: Україна
Багринівці
Багринівці
Багринівці. Карта розташування: Вінницька область
Багринівці
Багринівці
Мапа

Багри́нівці — село в Україні, в Літинському районі Вінницької області.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване у північно-західній частині Літинського району, на відстані 14 км від районного та за 46 км від обласного центру, до столиці — 205 км.

Загальна площа території села — 7,76 км², його протяжність із заходу на схід — 13 км, з півночі на південь — 15 км. Розташоване на правобережжі Дніпра в межа Подільської височини. Клімат — помірно континентальний, середня температура січня: −6 °C, середня температура липня: +19°С, річна кількість опадів: 520—590 мм, з них 80 % випадають в теплий період. Найближчі річки — Згар та Південний Буг.

Надра мають поклади торфу, глини, піску. У структурі ґрунтів переважають опідзолені ґрунти (75 %) в незначній кількості є дерново-підзолисті, чорноземи, лукові.

Територія громади на півдні межує зі Згарським загальнозоологічним заказником державного значення (площа 3018,7 га. створений Указом Президента України  від 21.02.2002 № 167/2002 «Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення»). В заказнику охороняються водно-болотні угіддя долини річки Згар, що збереглись у природному стані. Рослинність представлена заболоченими луками, чагарниковими вербовими заростями. На території заказника відмічено велике розмаїття тваринного світу та орнітофауни: водно-болотні птахи, суходільні, чагарникові та лісові.  

Сусідні села
Яблунівка Літинка Кулига
Гончарівка Багринівці Українка
Соколівка Горбівці Кільянівка

Iсторичні відомості[ред. | ред. код]

Початком заселенням території села слід вважати кінець XIV ст. Історичні документи свідчать, що в XIV—XVI ст. Велике Князівство Литовське, Річ Посполита для захисту своїх земель будували могутні замки. У відновленні одного з них у Хмільнику в 1530—1542 рр. брали участь жителі с. Багринівці. За свідченнями літописів Хмільника у 1392р — князь Федір Коріатович подарував село Багринівці — хмільницьким боярам Євсею та Ваську. Також в реєстрі сплати податей Подольського воєводства 1493 р. значиться: в Багринівцях — 11 димів (крім того в Курилівцях — 9, в Новоселиці і Почапинцях — по 6, в Микулинцях — 2 дима). Подимний податок існував як одна з форм феодального оподаткування у Давній Русі, а також у Речі Посполитій у 17—18 ст., в тому числі на укр. землях, що входили до її складу. Назва походить від одиниці оподаткування — диму. Був поширений на Русі до 14—15 ст., згодом значення його зменшилося.

З етнографічних джерел відомо, що напередодні турецької окупації Поділля у 1670-их роках у селі містилася козацька сотня — підрозділ Могилівського полку.

За деякими свідченнями на початку XIX ст. села Багринівці та Дубова належали графу Крушельову, адміралу флоту. На 1820 рік він мав тут 363 кріпосних селян.

В роки Громадянської війни в селі тимчасово перебував штаб однієї з дивізій Першої Кінної Армії.

На фронтах Великої Вітчизняної війни брали участь 846 чоловік, з них орденами і медалями СРСР нагороджено 766 чоловік. Полягли 210 чоловік.

Соціальна інфраструктура[ред. | ред. код]

У селі діють:

Населений пункт газифікований, дорога з твердим покриттям.

Релігія[ред. | ред. код]

  • Храм Успіння Божої Матері (належить до Літинського благочиння Української православної церкви);

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка в центрі села на честь генерала Гандзюка

Згадки села Багринівці в літературі[ред. | ред. код]

  • Стельмах, Михайло Панасович, «Гуси — лебеді летять»[2]
  • Кучер, Василь Степанович, «Устим Кармалюк» роман, Веселка, 1988. — 428 с.

Галерея[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. О. Горпинич. Назви жителів в українській мові, — К., Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1979, стор. 124
  2. «Гуси — лебеді летять» Архівовано 27 квітень 2014 у Wayback Machine., р. 1 ст. 18

Посилання[ред. | ред. код]