Єлисавета Багряна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлисавета Багряна
болг. Елисавета Багряна
Ім'я при народженні болг. Елисавета Любомирова Белчева
Народилася 29 квітня 1893(1893-04-29)[1][2][…]
Софія, Князівство Болгарія[4][5]
Померла 23 березня 1991(1991-03-23)[2][3] (97 років) або 24 березня 1991(1991-03-24)[6] (97 років)
Софія, Болгарія[1]
Поховання Центральний цвинтар Софіїd
Країна  Болгарія[7]
Місце проживання Софія
Діяльність поетка, перекладачка, літературна редакторка, письменниця
Сфера роботи поезія
Alma mater Faculty of History of the Sofian Universityd
Заклад Софійський університет Святого Климента Охридського
Мова творів болгарська[2][8]
Роки активності 1915 — 1991
У шлюбі з Ivan Shapkarevd
Автограф
Нагороди
Герой Народної Республіки Болгарія
Орден Георгія Димитрова
CMNS: Єлисавета Багряна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Єлисаве́та Багряна́ (болг. Елисавета Багряна; *29 квітня 1893, Софія — †23 березня 1991) — болгарська поетеса. Новаторка у болгарській поезії — поєднувала фольклорну традицію із модерними літературними течіями.

Життєпис[ред. | ред. код]

Особисті речі Єлисавети Багряної

Народилась у Софії.

Друкуватись почала 1915. 3бірка «Вічна і свята» (1927), «Зірка моряка» (1932), «Серце людське» (1936) пройняті невдоволенням навколишньою дійсністю, протестом проти приниження жіночої гідності. Після комуністичного перевороту 1948 Багряна рекрутується до числа поетес, які боготворили новий режим. Збірка «П'ять зірок» (1953) вже повністю присвячена сталінському соціалізму, оспівуванню сателітного стану Болгарії, вірності росіянам.

Багряна відома як перекладачка російських поетів, авторка дитячих творів.

Деякі поезії Багряної перекладено українською мовою (П. Тичина та інші).

Цікавий факт[ред. | ред. код]

На честь Єлисавети Багряної названо астероїд, відкритий 24 серпня 1985 року.

Багряна була другом Петара Русева — батька Президента Бразилії Ділми Русеф.

Збірки віршів[ред. | ред. код]

  • Вічна й свята (1927)
  • Річниця дитинки (1931)
  • Звірка моряка (1931)
  • Серце людське (1936)
  • П'ять зірок (1953)
  • Від берега до берега (1963)
  • Контрапункти (1972)
  • Світлотіні (1977)
  • На березі часу (1983)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118914693 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Багряна Елисавета // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ http://www.the-bulgarian-insider.com/bulgaria/InterestingInfo/FamousBulgarians/tabid/521/language/en-US/Default.aspx
  6. ↑ https://brockhaus.de/ecs/enzy/article/bagrjana-elissaweta
  7. ↑ http://www.worldatlas.com/webimage/countrys/europe/bulgaria/bgfamous.htm
  8. ↑ CONOR.Sl

Література[ред. | ред. код]

1950 — Єлисавета Багряна, Гйончо Белев, Павел Вежинов, Любомир Пипков, Стефан Савов, Петко Стайнов • 1951 — Павел Вежинов, Любомир Пипков, Веселин Стоянов, Стефан Савов, Андрей Гуляшки • 1952 — Димитр Димов, Димитр Методієв, Любомир Пипков, Богомил Райнов, Стефан Савов • 1953 — Васко Абаджієв • 1959 — Николай Гяуров, Димитр Іванов, Димитр Талев, Веселин Ханчев • 1960 — Димитр Ангелов, Валерій Петров • 1962 — Веселин Ханчев • 1964 — Димитр Методієв • 1966 — Николай Гяуров, Антон Дончев • 1969 — Богомил Райнов • 1971 — Павел Вежинов, Коста Цонев • 1972 — Любомир Левчев, Стойчо Панчев • 1974 — Михайло Суслов, Іван Юхновський • 1976 — Павел Вежинов, Тодор Живков • 1978 — Леонід Брежнєв • 1979 — Габрієль Гарсія Маркес, Минчо Минчев • 1980 — Коста Цонев • 1981 — Хосе Лопес Портільйо • 1983 — Микола Тихонов • 1984 — Дороті Годжкін, Хафез аль-Асад • 1986 — Невена Коканова, Леда Мілева, Станіслав Стратієв • 1989 — Жоржі Амаду
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єлисавета_Багряна&oldid=31186762