Бад Лакі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бад Лакі
англ. William Everett Luckey
Woody, Bud Luckey.jpg
Прізвисько Bud
Народився (1934-07-28)липня 28, 1934
Біллінгс, Монтана, США[1]
Помер лютого 24, 2018(2018-02-24) (у віці 83 роки)
Newtown, Connecticut, U.S.
·інсульт[2]
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність аніматор, анімаційний директор, актор озвучування, сценарист, співак, танцюрист, комік, композитор, актор
Alma mater Університет Південної Каліфорнії, Chouinard Art Instituted[1], Школа кінематографічних мистецтв Університету Південної Каліфорніїd і Billings Senior High Schoold
Вчителі Art Babbittd[1]
Знання мов англійська
Заклад Pixar[1]
Роки активності з 1957
Діти Andy Luckey
Нагороди Annie Award (2004)
Clio Award (1966)
IMDb ID 0524726

Вільям Еверетт «Бад» Лакі (William Everett «Bud» Luckey; 28 липня 1934 — 24 лютого 2018) — американський аніматор, карикатурист, співак, музикант, дизайнер, художник і актор. Працював в анімаційній студії Pixar дизайнером персонажів у багатьох фільмах, серед яких «Історія іграшок», «Баранчик», «Історія іграшок 2», «Життя комах», «Корпорація монстрів», «У пошуках Немо», «Тачки» та «Рататуй». Лакі також озвучив Ріка Дікера у фільмі «Суперсімейка», Колуна в «Історії іграшок 3» та Віслюка Іа у фільмі «Вінні Пух» (2011). Озвучував персонажів у фільмах Діснея і Піксара до виходу на пенсію в 2014 році[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Вільям Еверетт Луккі народився в Біллінгсі, штат Монтана 28 липня 1934 р[4].

Під час Корейської війни служив у ВПС США[5]. Пізніше він служив в якості художника-ілюстратора в союзних окупаційних силах НАТО в Європі і Північній Африці з 1953 по 1954 році і, нарешті, у стратегічному авіаційному командуванні у 1954-57[6] До середини 1960-х залишався резервістом ВВС.[7].

Після завершення служби у ВВС поступив до Художнього інституту Chouinard (нині — відділ Каліфорнійського інституту мистецтв) де вчився з 1957 по 1960 роки[8]. Стажувався у компанії Діснея і та в Університеті Південної Каліфорнії у аніматора Арта Баббіта[5]. Після закінчення університету деякий час працював помічником / учнем Бетбіта в Quartet Films у Лос-Анджелесі[7].

У 1961 році працював аніматором «Елвін Шоу»[6], мультиплікатором та режисером серіалів телевізійного журналу Mad[9], анімаційного фільму «Миша та його дитина» та асистентом аніматора першого анімаційного фільму Дона Блата «Таємниця щурів».

З 1961 по 1969 рік працював в рекламному агентстві.

Протягом 1970-х років писав і анімував короткометражні фільми для освітньої програми Вулиця Сезам і Дитячої телевізійної майстерні, часто також виконуючи озвучення[10].

На початку 1970-х років Лакі заснував власну анімаційну студію під назвою Luckey-Zamora Picture Moving Company, а наприкінці 1980-х об'єднав свою діяльність з Colossal Pictures. У 1970-80-х роках це була найбільша анімаційна студія в районі затоки Сан-Франциско[11].

З 1990 року Лакі працював у компанії Pixar. Зокрема виступив як дизайнер персонажів, художник розкадровки та аніматор для Toy Story[12]. Його дизайни персонажів також можна побачити в фільмах Життя комах, Історія іграшок 2, Корпорація монстрів, У пошуках Немо, Тачки, Рататуй, ВОЛЛ·І, Вперед і вгору та Історія іграшок 3[12][10].

У 2003 році Лакі привернув увагу до короткометражного фільму «Баранчик», який був випущений театрально як початковий мультфільм «Суперсімейки»[8]. У 2003 році він був номінований на премію «Оскар» у номінації найкращий анімаційний фільм[12]. Лакі написав сюжет, склав музику і тексти пісень, заспівав та виконав акомпанемент на банджо на саундтреці до мультфільму[13]. Того ж року Баундін виграв нагороду ASIFA Hollywood Annie.

Загалом Лакі розробив та проілюстрував понад 100 дитячих книг, що містять його героїв, зокрема «Золоту книгу» та «Примарне світло», де були представлені персонажі «Тачок»[12].

24 лютого 2018 року Лакі помер у своєму будинку в Ньютауні, штат Коннектикут, від інсульту у віці 83 років. Суперсімейка 2 була присвячена його пам'яті[8].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Luckey, Bud // Who's Who in Animated Cartoon: An International Guide to Film and Television's Award-Winning and Legendary AnimatorsNY: Hal Leonard LLC, 2006. — ISBN 978-1-55783-671-7
  2. Smith H. The Washington Post / S. BuzbeeWashington: Fred Ryan, 2018. — ISSN 0190-8286; 2641-9599
  3. Bud Luckey, Oscar-Nominated Animator Who Designed Woody for 'Toy Story,' Dies at 83. The Hollywood Reporter. 25 лютого 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 25 лютого 2018. 
  4. Bud Luckey. Montana Kids. Montana Office of Tourism. Архів оригіналу за 25 лютого 2018. Процитовано 7 серпня 2011. 
  5. а б Animator & Voice Actor Bud Luckey Dies Age 83. Animation Magazine. 25 лютого 2018. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 25 лютого 2018. 
  6. а б Bud Luckey, Oscar-Nominated Animator Who Designed Woody for 'Toy Story,' Dies at 83. The Hollywood Reporter. 25 лютого 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 25 лютого 2018. 
  7. а б Dawson, Jeff (14 грудня 2004). They're Playing His Toons. The Times Online. Архів оригіналу за 17 травня 2011. Процитовано 4 вересня 2011. 
  8. а б в Bud Luckey, Oscar-Nominated Animator Who Designed Woody for 'Toy Story,' Dies at 83. The Hollywood Reporter. 25 лютого 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 25 лютого 2018. 
  9. Animator & Voice Actor Bud Luckey Dies Age 83. Animation Magazine. 25 лютого 2018. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 25 лютого 2018. 
  10. а б Bud Luckey Dies: The 'Toy Story' Character Designer, 'Sesame Street' Animator Was 83. Deadline. 25 лютого 2018. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 25 лютого 2018. 
  11. He started drawing 66 years ago. Now at Pixar – amid young talent – he's up for an Oscar for a short movie. SF Gate. 13 лютого 2004. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 25 лютого 2018. 
  12. а б в г Bud Luckey, Creator & Designer of Toy Story's Woody, Dies at 83. Movieweb. 25 лютого 2018. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 25 лютого 2018. 
  13. Who Is Bud Luckey? special features, The Incredibles 2-disc collector's edition DVD, 2004.

Посилання[ред. | ред. код]