Базавлуцька Січ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 47°34′48″ пн. ш. 34°04′48″ сх. д. / 47.58000° пн. ш. 34.08000° сх. д. / 47.58000; 34.08000

Карта Запорозьких Січей у 1552—1775 роках

Базавлу́цька Січ — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 15931638 роках.

Назва[ред. | ред. код]

Етимологія назви належить до чітко не з'ясованих. Дехто з дослідників назву виводить від тюркських *bazuk, *buzuk (тур. Bazyk) «зіпсована вода». Назва утворилася за допомогою тюркського форманта *lyk[1].

Розташування[ред. | ред. код]

Січ розташовувалася на острові Базавлук, де до Дніпра впадали ще три річки — Чортомлик, Підпільна і Скарбна. Залишки острова вкриті водами Каховського водосховища[2].


Місцевість навколо Базавлуцької Січі була вкрита лісом, поросла високою травою та очеретом, перетиналась безліччю річок, лиманів та озер, що утруднювало дії татарської кінноти, а османські галери легко знищувались козаками в лабіринтах річок і проток. Укріплювалась січ валом, палями, вежами з встановленими на них гарматами. В центрі Базавлуцької Січі розміщувався майдан. Поблизу майдану стояли церква, будинок кошового, козацькі курені і пушкарня. На початку на січі були курені зі стінками, сплетеними з лози і накритими від дощу кінськими шкірами.

Історія[ред. | ред. код]

Звідси організовувалися найбільші й найважливіші морські походи запорожців, в тому числі під проводом Петра Сагайдачного та Михайла Дорошенка.

Наприкінці XVI століття та у 20—40-х роках XVII століття на Базавлуцькій Січі формувалися загони, що ставали ядром козацьких повстань під проводом Северина Наливайка (1594—1596), Марка Жмайла (1625), Тараса Федоровича (Трясила) (1630), Івана Сулими (1635), Павла Павлюка, Карпа Скидана, Дмитра Гуні, Якова Острянина (1637—1638).

Після розгрому козацько-селянських повстань 1637—1638 років Базавлуцька Січ була зруйнована. Поляки перенесли її на Микитин Ріг, встановивши там свою військову залогу. У XIX — на початку XX століття значна частина Базавлуку була зруйнована весняними повенями Дніпра[2]. Залишки острова вкриті водами Каховського водосховища[2].

Дослідження[ред. | ред. код]

Тривалий час дослідники помилково пов'язували Базавлук з історією Чортомлицької Січі (1652—1709)[2]. Іноземні дослідники Бартош Папроцький, Еріх Лясота і Гійом Левассер де Боплан наприкінці XVI — першій половині XVII століття описали його розташування, особливості рельєфу й природного середовища[2]. У XX столітті про Базавлук писали Дмитро Яворницький, Адріан Кащенко та ін[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Янко М. Т., 1998
  2. а б в г д е Дзира Я. І. Базавлук // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]