Базавлуцька Січ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 47°34′48″ пн. ш. 34°04′48″ сх. д. / 47.58000° пн. ш. 34.08000° сх. д. / 47.58000; 34.08000

Карта Запорозьких Січей у 1552–1775 роках

Базавлу́цька Січ — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 15931638 роках.

Січ розташовувалася на острові Базавлук, де до Дніпра впадали ще три річки — Чортомлик, Підпільна і Скарбна.

Пам'ятний знак на честь Базавлуцької Січі у Грушівці ліворуч по виїзді з дамби через Каховське водосховище
Інформаційна табличка на Пам'ятному знакові

Місцевість навколо Базавлуцької Січі була вкрита лісом, поросла високою травою та очеретом, перетиналась безліччю річок, лиманів та озер, що утруднювало дії татарської кінноти, а османські галери легко знищувались козаками в лабіринтах річок і проток. Укріплювалась січ валом, палями, вежами з встановленими на них гарматами. В центрі Базавлуцької Січі розміщувався майдан. Поблизу майдану стояли церква, будинок кошового, козацькі курені і пушкарня. На початку на січі були курені зі стінками, сплетеними з лози і накритими від дощу кінськими шкірами.

Звідси організовувалися найбільші й найважливіші морські походи запорожців, в тому числі під проводом Петра Сагайдачного та Михайла Дорошенка.

Наприкінці XVI століття та у 20—40-х роках XVII століття на Базавлуцькій Січі формувалися загони, що ставали ядром козацьких повстань під проводом Северина Наливайка (1594–1596), Марка Жмайла (1625), Тараса Федоровича (Трясила) (1630), Івана Сулими (1635), Павла Павлюка, Карпа Скидана, Дмитра Гуні, Якова Острянина (1637–1638).

Після розгрому козацько-селянських повстань 1637–1638 років Базавлуцька Січ була зруйнована. Поляки перенесли її на Микитин Ріг, встановивши там свою військову залогу. Тепер місце Січі повністю вкрили води штучного Каховського моря.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]