Базар (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Базар
Долина річки Джурин біля села Базар
Долина річки Джурин біля села Базар
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Громада Свидівська сільська рада
Код КОАТУУ 6125580401
Основні дані
Населення 779 (2014)
Територія 3,22 км²
Густота населення 308.41 осіб/км²
Поштовий індекс 48533
Телефонний код +380 3552
Катойконіми базарчани
Географічні дані
Географічні координати 48°56′50″ пн. ш. 25°34′27″ сх. д. / 48.94722° пн. ш. 25.57417° сх. д. / 48.94722; 25.57417Координати: 48°56′50″ пн. ш. 25°34′27″ сх. д. / 48.94722° пн. ш. 25.57417° сх. д. / 48.94722; 25.57417
Середня висота
над рівнем моря
325 м
Відстань до
районного центру
27 км
Найближча залізнична станція Джурин
Відстань до
залізничної станції
11 км
Місцева влада
Адреса ради 48533, с. Базар
Карта
Базар is located in Україна
Базар
Базар
Базар is located in Тернопільська область
Базар
Базар

База́р — село в Україні, в Чортківському районі Тернопільської області України.

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване на берегах річки Джурин (ліва притока Дністра), за 27 км від районного центру та 11 км від найближчої залізничної станції Джурин.

Територія — 3,22 кв. км. Дворів — 303.

Назва[ред.ред. код]

Село відоме з XVI століття під назвою Митниця, згодом назва Базар — від 1632 р. Точну дату заснування села достеменно невідомо. Фахівці припускають, що поселення виникло ще в до державну добу слов'ян.

За переказами, на горішньому фільварку була фортеця, в якій жителі села ховалися від ворогів. З одного боку захищали непрохідні болота та порослі трави, звідки й пішла назва «Травна», з другого боку між Буряківкою і Базаром тягнулися вздовж берегів річки Джурин «Ставища». Колись там були стави, котрі після знищення лісів навколо зникли так само, як і став біля Червоної криниці[1].

Історія[ред.ред. код]

Давні часи[ред.ред. код]

Розкопки, якій у 1912 р. провів чеський спеціаліст доктор Гадачек, через свою незавершеність остаточної відповіді про час виникнення села не дали.

У княжі часи (X—XI століття) тут уже існувало поселення. Про це свідчать могильники, розкопані у 1926 р.

В одному з них знайдено римські монети, а в другому — поховання у кам'яних домовинах воїнів, одягнених у кольчуги з мечами, що є свідченням високого статусу загиблих. Тоді ж знайдені артефакти було вивезено до музею у Кракові (Польща), подальша їх доля невідома.

Середньовіччя[ред.ред. код]

В 1785 р. у селі проживали 634 українців і 75 поляків.

XX cтоліття[ред.ред. код]

Відомо, що 1902 р. велика земельна власність належала Марії Богуцькій.

За статистикою, в селі 1900 р. — 2009 жителів, 1910—2059, 1921—1714, 1931—2166 жителів; у 1921 р. — 352, 1931—482 двори.

Перед Першою світовою війною у Базарі римо-католиків — 8 відсотків мешканців села, за Польщі тут заснували колонію з 40 дворів.

У 1918 р. комісар села — Олекса Гулей, 1919 р. — Ілько Кащук.

Функціонувала філія Львівського товариства охорони військових могил (керівник Данило Мотуз), на обліку в якій було 60 могил.

Під час пацифікації (1930) польські улани знищили кооперативу та побили деяких жителів.

Після приходу у 1939 р. радянської влади всіх колоністів із села виселили у Сибір.

Протягом 1939—1941 рр. у Чортківській тюрмі органи НКВС розстріляли мешканців села Івана та Степана Мазурів.

В Уманській тюрмі на Черкащині — Василя Барана, Івана Боднара, Івана Дудку, Григорія Кріля.

Під час німецької окупації жителя села Петра Матвіїва замордували у нацистському концтаборі Освєнцім.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 129 осіб села Базар:

  • Іван Андріящук (нар. 1918),
  • Іван Андрусик (нар. 1912),
  • Іван Баран (нар. 1923),
  • Максим Баран (нар. 1896),
  • Михайло Баран(нар. 1910),
  • Онуфрій Баран (нар. 1904),
  • Петро Баран (нар. 1913),
  • Степан Баран (нар. 1908),
  • Федір Баран (нар. 1908),
  • Василь Бариський (нар. 1912),
  • Микола Бариський (нар. 1914),
  • Іван Бобовський (нар. 1918),
  • Василь Боднар (нар. 1907),
  • Євстахій Божаківський (нар. 1912),
  • Василь Боровський (нар. 1908),
  • Данило Босяк (нар. 1908)

За роки комуністичного режиму репресовано та вбито 114 місцевих мешканців, з них члени ОУН і УПА:

  • Василь Андрусик,
  • Михайло Баб'юх,
  • Іван Васильович Баран,
  • Іван Якович Баран,
  • Іван Боднар,
  • Олекса Букалюк,
  • Василь Голик,
  • Микола Деременда,
  • Микола Дивоняк,
  • Микола Дріль,
  • Василь Ільницький,
  • Михайло Ільницьктй,
  • Василь Кріль,
  • Данило Мазур,
  • Іван Мазур,
  • Микола Мазур,
  • Петро Матвіїв,
  • Василь Паламарчук,
  • Василь Смітюк,
  • Михайло Смітюх,
  • Іван Сенюк,
  • Микола Стефанишин,
  • Василь Тивоняк,
  • Іван Тивоняк,
  • Марія Тивоняк,
  • Дмитро Трубчак,
  • Данило Чекалюк,
  • Микола Червоняк,
  • Олекса Шевчук.

Освіта[ред.ред. код]

За Австро-Угорщини діяли: 2-класна школа з українською мовою навчання і польською як предметом, за Польщі — 3-класна утраквістична (двомовна) школа.

Нині діє Базарська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[2][3]

Релігія[ред.ред. код]

У селі є капличка (1995).

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • «Червона криниця» (0,42 га) — п'ять джерел, що витікають із-під пластів червоної глини. У 1995 році споруджено каплицю, два фонтани, один з яких — з «фігурою» Івана Хрестителя, джерела мають лікувальні властивості.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Могила Борцям за волю України

У 1992 р. насипано символічну могилу Борцям за волю України.

Споруджено:

  • відновлена скульптура Архістратига Михаїла (2012), знищену за більшовицької влади.
  • пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1976);
  • встановлено
    • хрест на честь битви австрійської армії (в якій воювали місцеві жителі) з французами (1815);
    • хрест на честь скасування панщини (1848);
    • пам'ятник Борцям за волю України (встановлений 1936, зруйнований 1944, відновлений 2012);
    • «фігура» Івана Хрестителя.

Соціальна сфера, господарство[ред.ред. код]

У 1885 р. засновано читальню «Просвіти» з бібліотекою, спортивно-рухове молодіжне товариство «Січ», згодом «Сокіл», у якого був малиновий прапор, що зберігали в церкві.

В 1924 р. зведено читальню «Просвіти», функціонували бібліотека, аматорський драматичний гурток, мішаний хор, духовий оркестр.

Протягом 1920–1930-х рр. діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», «Союз Українок», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші. Також діяли кредитна спілка «Поміч», кооператива «Громада», молочарня.

В селі працювали: цегельня, що належала до «Кулко рольніче»(пол. Kółko rolnicze), «Дом Людови» (пол. Dom ludowy).

У 1940 р. примусово створено колгосп, який відновив свою діяльність у 1948 р.

Після війни у селі відновив роботу колгосп, також розвивалися рільництво і тваринництво, працювали млин та цегельний завод.

Нині працюють Будинок культури, бібліотека, дитячий садок, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, три заклади торгівлі, цегельний завод, млин, футбольна команда «Галичина».

Мовні особливості[ред.ред. код]

У селі побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Базарі:

  • бачавно (держак батога),
  • бурачанка (гичка буряків),
  • варовитий (ледачий),
  • в'єз (поперечка в санях, що з'єднує копила),
  • вобманник (ошуканець),
  • вучкур (очкур),
  • єглиця (поперечна планка в бороні),
  • жабрин (жабуриння),
  • зизовокий (косоокий),
  • змолоцик (молотник),
  • ковбан (колода, на якій рубають дрова),
  • лейбик (короткий жакет),
  • лиґати (ковтати),
  • пасклинь (клин коси),
  • пила-трачка (пила, якою ріжуть колоди на дошки),
  • пінка (польова мурашка),
  • посмич (передня перекладина в бороні),
  • рикати (ревіти, про корову),
  • рожен (держак мітли),
  • санка (полоз у санях),
  • сорокатий (рябий),
  • трачовинє (тирса),
  • фасолєнка (бадилля квасолі; також місце, де росла квасоля),
  • форштекіль (деталь воза),
  • хабуз (хмиз),
  • цукрівка (сорт квасолі),
  • шпроц (рогатка).

Відомі люди[ред.ред. код]

У літературі[ред.ред. код]

Про село видано книги:

  • «Погляд крізь сльози і ґрати» видав (1997) І. Гулей.
  • І. Гулей та М. Мотуз випустили книгу «Базар: історія села — травинка, що пробилася крізь бетон» (2005).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 12.
  2. Базарська школа
  3. Баран Ф. Базар-перехрестя доріг, перехрестя століть. — Дрогобич, 2007. — 39—42 с.
  4. Barewicz (Thomas) // Biografische Skizzen / Reichsraths-Almanach für die Session 1867. — Prag, 1867. — S. 87. (нім.)
  5. Zmarli // Kurjer Lwowski. — 1894. — № 187 (8 lipca). — S. 3. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посиланння[ред.ред. код]