Базар (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Базар
Долина річки Джурин біля села Базар
Долина річки Джурин біля села Базар
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Громада Свидівська сільська рада
Код КОАТУУ 6125580401
Основні дані
Населення 779 (2014)
Територія 3,22 км²
Густота населення 308.41 осіб/км²
Поштовий індекс 48533
Телефонний код +380 3552
Катойконіми базарчани
Географічні дані
Географічні координати 48°56′50″ пн. ш. 25°34′27″ сх. д. / 48.94722° пн. ш. 25.57417° сх. д. / 48.94722; 25.57417Координати: 48°56′50″ пн. ш. 25°34′27″ сх. д. / 48.94722° пн. ш. 25.57417° сх. д. / 48.94722; 25.57417
Середня висота
над рівнем моря
325 м
Відстань до
районного центру
27 км
Найближча залізнична станція Джурин
Відстань до
залізничної станції
11 км
Місцева влада
Адреса ради 48533, с. Базар
Карта
Базар. Карта розташування: Україна
Базар
Базар
Базар. Карта розташування: Тернопільська область
Базар
Базар

База́р — село в Україні, в Чортківському районі Тернопільської області України.

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване на берегах річки Джурин (ліва притока Дністра), за 27 км від районного центру та 11 км від найближчої залізничної станції Джурин.

Територія — 3,22 кв. км. Дворів — 303.

Назва[ред.ред. код]

Село відоме з XVI століття під назвою Митниця, згодом назва Базар — від 1632 р. Точну дату заснування села достеменно невідомо. Фахівці припускають, що поселення виникло ще в до державну добу слов'ян.

За переказами, на горішньому фільварку була фортеця, в якій жителі села ховалися від ворогів. З одного боку захищали непрохідні болота та порослі трави, звідки й пішла назва «Травна», з другого боку між Буряківкою і Базаром тягнулися вздовж берегів річки Джурин «Ставища». Колись там були стави, котрі після знищення лісів навколо зникли так само, як і став біля Червоної криниці[1].

Історія[ред.ред. код]

Давні часи[ред.ред. код]

Розкопки, якій у 1912 р. провів чеський спеціаліст доктор Гадачек, через свою незавершеність остаточної відповіді про час виникнення села не дали.

У княжі часи (X—XI століття) тут уже існувало поселення. Про це свідчать могильники, розкопані у 1926 р.

В одному з них знайдено римські монети, а в другому — поховання у кам'яних домовинах воїнів, одягнених у кольчуги з мечами, що є свідченням високого статусу загиблих. Тоді ж знайдені артефакти було вивезено до музею у Кракові (Польща), подальша їх доля невідома.

Середньовіччя[ред.ред. код]

В 1785 р. у селі проживали 634 українців і 75 поляків.

XX cтоліття[ред.ред. код]

Відомо, що 1902 р. велика земельна власність належала Марії Богуцькій.

За статистикою, в селі 1900 р. — 2009 жителів, 1910—2059, 1921—1714, 1931—2166 жителів; у 1921 р. — 352, 1931—482 двори.

Перед Першою світовою війною у Базарі римо-католиків — 8 відсотків мешканців села, за Польщі тут заснували колонію з 40 дворів.

У 1918 р. комісар села — Олекса Гулей, 1919 р. — Ілько Кащук.

Функціонувала філія Львівського товариства охорони військових могил (керівник Данило Мотуз), на обліку в якій було 60 могил.

Під час пацифікації (1930) польські улани знищили кооперативу та побили деяких жителів.

Після приходу у 1939 р. радянської влади всіх колоністів із села виселили у Сибір.

Протягом 1939—1941 рр. у Чортківській тюрмі органи НКВС розстріляли мешканців села Івана та Степана Мазурів.

В Уманській тюрмі на Черкащині — Василя Барана, Івана Боднара, Івана Дудку, Григорія Кріля.

Під час німецької окупації жителя села Петра Матвіїва замордували у нацистському концтаборі Освєнцім.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 129 осіб села Базар:

  • Іван Андріящук (нар. 1918),
  • Іван Андрусик (нар. 1912),
  • Іван Баран (нар. 1923),
  • Максим Баран (нар. 1896),
  • Михайло Баран(нар. 1910),
  • Онуфрій Баран (нар. 1904),
  • Петро Баран (нар. 1913),
  • Степан Баран (нар. 1908),
  • Федір Баран (нар. 1908),
  • Василь Бариський (нар. 1912),
  • Микола Бариський (нар. 1914),
  • Іван Бобовський (нар. 1918),
  • Василь Боднар (нар. 1907),
  • Євстахій Божаківський (нар. 1912),
  • Василь Боровський (нар. 1908),
  • Данило Босяк (нар. 1908)

За роки комуністичного режиму репресовано та вбито 114 місцевих мешканців, з них члени ОУН і УПА:

  • Василь Андрусик,
  • Михайло Баб'юх,
  • Іван Васильович Баран,
  • Іван Якович Баран,
  • Іван Боднар,
  • Олекса Букалюк,
  • Василь Голик,
  • Микола Деременда,
  • Микола Дивоняк,
  • Микола Дріль,
  • Василь Ільницький,
  • Михайло Ільницьктй,
  • Василь Кріль,
  • Данило Мазур,
  • Іван Мазур,
  • Микола Мазур,
  • Петро Матвіїв,
  • Василь Паламарчук,
  • Василь Смітюк,
  • Михайло Смітюх,
  • Іван Сенюк,
  • Микола Стефанишин,
  • Василь Тивоняк,
  • Іван Тивоняк,
  • Марія Тивоняк,
  • Дмитро Трубчак,
  • Данило Чекалюк,
  • Микола Червоняк,
  • Олекса Шевчук.

Освіта[ред.ред. код]

За Австро-Угорщини діяли: 2-класна школа з українською мовою навчання і польською як предметом, за Польщі — 3-класна утраквістична (двомовна) школа.

Нині діє Базарська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[2][3]

Релігія[ред.ред. код]

У селі є капличка (1995).

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • «Червона криниця» (0,42 га) — п'ять джерел, що витікають із-під пластів червоної глини. У 1995 році споруджено каплицю, два фонтани, один з яких — з «фігурою» Івана Хрестителя, джерела мають лікувальні властивості.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Могила Борцям за волю України

У 1992 р. насипано символічну могилу Борцям за волю України.

Споруджено:

  • відновлена скульптура Архістратига Михаїла (2012), знищену за більшовицької влади.
  • пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1976);
  • встановлено
    • хрест на честь битви австрійської армії (в якій воювали місцеві жителі) з французами (1815);
    • хрест на честь скасування панщини (1848);
    • пам'ятник Борцям за волю України (встановлений 1936, зруйнований 1944, відновлений 2012);
    • «фігура» Івана Хрестителя.

Соціальна сфера, господарство[ред.ред. код]

У 1885 р. засновано читальню «Просвіти» з бібліотекою, спортивно-рухове молодіжне товариство «Січ», згодом «Сокіл», у якого був малиновий прапор, що зберігали в церкві.

В 1924 р. зведено читальню «Просвіти», функціонували бібліотека, аматорський драматичний гурток, мішаний хор, духовий оркестр.

Протягом 1920–1930-х рр. діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», «Союз Українок», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші. Також діяли кредитна спілка «Поміч», кооператива «Громада», молочарня.

В селі працювали: цегельня, що належала до «Кулко рольніче»(пол. Kółko rolnicze), «Дом Людови» (пол. Dom ludowy).

У 1940 р. примусово створено колгосп, який відновив свою діяльність у 1948 р.

Після війни у селі відновив роботу колгосп, також розвивалися рільництво і тваринництво, працювали млин та цегельний завод.

Нині працюють Будинок культури, бібліотека, дитячий садок, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, три заклади торгівлі, цегельний завод, млин, футбольна команда «Галичина».

Мовні особливості[ред.ред. код]

У селі побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Базарі:

  • бачавно (держак батога),
  • бурачанка (гичка буряків),
  • варовитий (ледачий),
  • в'єз (поперечка в санях, що з'єднує копила),
  • вобманник (ошуканець),
  • вучкур (очкур),
  • єглиця (поперечна планка в бороні),
  • жабрин (жабуриння),
  • зизовокий (косоокий),
  • змолоцик (молотник),
  • ковбан (колода, на якій рубають дрова),
  • лейбик (короткий жакет),
  • лиґати (ковтати),
  • пасклинь (клин коси),
  • пила-трачка (пила, якою ріжуть колоди на дошки),
  • пінка (польова мурашка),
  • посмич (передня перекладина в бороні),
  • рикати (ревіти, про корову),
  • рожен (держак мітли),
  • санка (полоз у санях),
  • сорокатий (рябий),
  • трачовинє (тирса),
  • фасолєнка (бадилля квасолі; також місце, де росла квасоля),
  • форштекіль (деталь воза),
  • хабуз (хмиз),
  • цукрівка (сорт квасолі),
  • шпроц (рогатка).

Відомі люди[ред.ред. код]

У літературі[ред.ред. код]

Про село видано книги:

  • «Погляд крізь сльози і ґрати» видав (1997) І. Гулей.
  • І. Гулей та М. Мотуз випустили книгу «Базар: історія села — травинка, що пробилася крізь бетон» (2005).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 12.
  2. Базарська школа
  3. Баран Ф. Базар-перехрестя доріг, перехрестя століть. — Дрогобич, 2007. — 39—42 с.
  4. Barewicz (Thomas) // Biografische Skizzen / Reichsraths-Almanach für die Session 1867. — Prag, 1867. — S. 87. (нім.)
  5. Zmarli // Kurjer Lwowski. — 1894. — № 187 (8 lipca). — S. 3. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

</noinclude>

Посиланння[ред.ред. код]