Базилевич Анатолій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анатолій Дмитрович Базилевич
Bazylev n.jpg
Дата народження 7 червня 1926(1926-06-07)
Місце народження Жмеринка
Дата смерті 30 червня 2005(2005-06-30) (79 років)
Місце смерті Київ
Місце поховання Байкове кладовище
Громадянство Україна Україна
Навчання Харківський художній інститут
Нагороди
Народний художник України

Анато́лій Дми́трович Базиле́вич (7 червня 1926, Жмеринка — 30 червня 2005, Київ) — український художник. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969). Народний художник України (1993).

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився 7 червня 1926 року в містечку Жмеринці (нині Вінницька область) у родині інженера. Переїхавши в 1933 році з батьками до Маріуполя, Анатолій відвідував художній гурток при металургійному заводі. Хлопець почав малювати з дитинства, як і більшість дітей. Але щось привертало увагу до його дитячих малюнків. Гострослов-батько зберіг частку дитячих малюнків сина.

Під час захоплення Маріуполя вояками фашистської Німеччини родину Базилевичів примусово вивезли на роботу до Німеччини. Батько помер від поранень під час бомбардування. Мати змогла повернутись до міста Маріуполь з сином.

Художня освіта[ред.ред. код]

У 1947 році вступив до Харківського художнього інституту. Його вчителями були такі українські художники як Г. А. Бондаренко, Й. А. Дайц, А. Й. Страхов. Дипломною роботою були ілюстрації до «Буковинської повісті» І. Муратова. Перша книжка, оформлена А. Базилевичем, вийшла у 1951 році в Харківському книжково-газетному видавництві. Це були «Байки» Г. Брежньова. Наступного року з'явилися його ілюстрації до «Байок» І. Крилова, що вийшли друком у київському видавництві «Молодь».

З 1953 року, закінчивши інститут, переїхав до Києва, співпрацював із видавництвами «Молодь», «Веселка», «Дніпро», «Мистецтво», «Радянський письменник», «Радянська школа» (усі — Київ), «Прапор» (Харків), з естампним цехом Комбінату монументально-декоративного мистецтва та редакцією діафільмів «Укркінохроніки».

Від 1956 року брав участь у всесоюзних, республіканських і міжнародних виставках. Персональні виставки відбулися в Києві 1961 та 1996 року. В 1956 році А. Д. Базилевича прийняли до Спілки художників.

Ілюстрації до «Енеїди» Котляревського[ред.ред. код]

Хд. Базилевич Анатолій Дмитрович до «Енеїди» Котляревського, 1970 р.

Анатолій Базилевич працював над ілюстраціями до Енеїди десять (10) років, постійно щось міняючи та додаючи нове до майстерних малюнків. Дивний, гнучкий малюнок був збагачений невеликою кількістю локальних кольорів і такими міцними характеристиками персонажів, що окремі ілюстрації виглядають як станкові картини. Проникнення у сутність літературного тексту було таким всебічним, що ілюстрації його роботи важко відірвати від сюжету і книги. Вони стануть явищем української друкованої графіки.

За ілюстрації до «Енеїди» Івана Котляревського видавництва «Дніпро» (Київ, 1968 рік), отримав звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР».

Останні роки[ред.ред. код]

Могила Анатолія Базилевича

У 1993 році удостоєний звання «Народний художник України».

Помер 30 червня 2005 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Власна родина[ред.ред. код]

У віці 28 років познайомився із Іриною. Ірина Федькіна, що закінчила філологічний факультет Київського університету, стала його дружиною. В родині була двійка дітей — донька Ірина та син Олексій.

Творчість[ред.ред. код]

Працював у галузі книжкової та станкової графіки, монументального живопису.

Автор ілюстрацій до творів Тараса Шевченка: «Причинна», «Катерина», «Перебендя», «Відьма», «Єретик», «Гайдамаки» (всі кольорові, олія, 1961), станкового твору «Зустріч з сестрою» (м'який лак, 1963), малюнків для поштових листівок з українськими народними піснями на слова Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати», «Од села до села», «У гаю, гаю», «Ой гоп, гопака» (всі — туш, перо, акварель, 1961), «Перебендя старий, сліпий», «Якби мені черевички» (обидві — туш, перо, акварель, 1962).

Брав участь в ілюструванні ювілейного видання «Кобзаря» (Київ, 1964 — ілюстрація до поеми «Тарасова ніч», м'який лак, 1963). Оформив видання «Малий Кобзар» (Київ, 1969).

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]