Базисна функція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У математиці, базисна функція є елементом конкретної основи для функціонального простору[en]. Кожна безперервна функція у просторі функцій може бути представлена у вигляді лінійної комбінації базисних функцій так само, як кожен вектор у векторному просторі може бути представлений у вигляді лінійної комбінації базисних векторів.

У числовому аналІзі та теорії наближення, базові функції також називають функціями змішування через їх використання в інтерполяції: У цьому застосуванні суміш базових функцій забезпечує інтерполюючу функцію (з "сумішшю" залежно від оцінки базових функцій в точках даних).

Приклади[ред. | ред. код]

Мономіальна основа для [ред. | ред. код]

Одночлен базис задається

Ця основа використовується серед інших рядів Тейлора.

Мономіальна основа для поліномів[ред. | ред. код]

Мономіальна основа також утворює основу для многочленів. Зрештою, кожен поліном можна записати як{\ displaystyle a_ {0} + a_ {1} x ^ {1} + a_ {2} x ^ {2} + \ крапки} , що є лінійною комбінацією одночленів.

Основа Фур’є для [ред. | ред. код]

Синуси та косинуси утворюють (ортонормовану) основу Шаундера для інтегрованих квадратних функцій у кінцевій області. Як окремий приклад, колекція:

Складає основу для L2[0,1].

Список літератури[ред. | ред. код]

  • Itô, Kiyosi (1993). Encyclopedic Dictionary of Mathematics (вид. 2nd). MIT Press. с. 1141. ISBN 0-262-59020-4.

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]