Базофіли

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Базофіли (basophilus) — клітини крові синього забарвлення, що становлять менше 0,5 % від загальної кількості всіх циркулюючих лейкоцитів[1]. Належать до гранулоцитів (цитоплазма зерниста) — невеликі клітини, живуть у крові 2 доби, мають посегментовані ядра, нездатні до розмноження.

Терміном «базофіли» позначають один з видів лейкоцитів крові, а також один з видів клітин передньої частки гіпофіза. У вузькому розумінні — одна з форм лейкоцитів хребетних тварин.

Функція[ред. | ред. код]

Головна функція базофілів полягає в реакціях гіперчутливості негайного типу. Вони також беруть участь у реакціях гіперчутливості сповільненого типу через лімфоцити, у запальних, алергічних реакціях, в регуляції проникнення судинної стінки. Клітини, в цитоплазмі яких містяться зерна, що забарвлюються основними (лужними) барвниками. Базофіли відповідають за виділення гістаміну — одного з гормонів алергії, що сприяє розширенню судин, спазму бронхів. Їхню дію сповільнюють та блокують інші клітини крові — еозинофіли.

Особливістю є те, що вони у цитоплазмі мають численні базофільні гранули, що містять кислий мукополісахарид гепарин, що запобігає зсіданню крові та розчеплює жири в плазмі.

Відхилення від норми[ред. | ред. код]

Підвищена кількість базофілів (базофілія) при:

Знижена кількість базофілів (базопенія) при:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. K Mukai, SJ Galli. Basophils. Published online: June 2013. [1] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]