Базів Василь Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Базів Василь Андрійович
Народився 17 травня 1955(1955-05-17)[1] (66 років)
Семигинів, Стрийський район, Дрогобицька область, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність науковець, журналіст

Васи́ль Андрі́йович Ба́зів (нар. 17 травня 1955, Семигинів, Стрийський район) — кандидат політичних наук, професор кафедри суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій Інституту права та суспільних відносин Університету «Україна», Надзвичайний і Повноважний Посол України, екс-заступник голови Адміністрації Президента України,, президент Українського центру геополітичних та національних стратегій (з 2005), журналіст, письменник, член Національної спілки журналістів України (з 1980) та Національної спілки письменників України (з 2000).

Біографічна довідка[ред. | ред. код]

Народився 17 травня 1955 в с. Семигинів Стрийського району Львівської області, українець. Батько Андрій Васильович (1923–1983) — інвалід війни; мати Марія Гнатівна (1923–2003) — селянка; дружина Надія Володимирівна (1954) — головний редактор Національної телекомпанії України; син Андрій (1983) закінчив Університет Джорджа Вашингтона (США).
Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка; захистив кандидатську дисертацію з політології на тему «Партії в політичній системі перехідного періоду: українська практика і світовий досвід» (1999, Львівський державний університет ім. І. Франка).

1977–78 — кореспондент газети «Молодь Закарпаття», м. Ужгород. 1978–83 — завідувач відділу газети «Ленінська молодь», м. Львів. 1983–87 — власний кореспондент газети «Молодь України», м. Київ. 1987–90 — власний кореспондент газети «Робітнича газета», м. Київ. 1990–92 — головний редактор газети «За вільну Україну». 1992–95 — директор інформаційно-аналітичного центру, Львівська облдержадміністрація. 1994–97 — головний редактор газети «Український шлях». 1997–2000 — заступник голови з політико-правових питань, Львівська облдержадміністрація. Із серпня 2000 року — радник, Посольство України в Канаді. З 03.2001 — Генеральний Консул України в м. Торонто, потім радник Президента України, консультант Президента України. З 06.2003–12.2004 — заступник Глави Адміністрації Президента України — керівник Головного аналітичного управління Адміністрації Президента України. Володіє англійською мовою.

Автор книг: «Повернення до здорового глузду» (1988), «Інструмент влади» (1999), «Парламент української держави: проблеми партійної структуралізації» (1999), «Політичні партії в незалежній Україні: генеза і типологія» (1999), чотиритомника художньо-філософських есеїв «Шлях з рабства» (1999), збірника «Європа – Україна», збірки нарисів «Три грані подвигу», інтелектуальної дилогії "Кінець світу: до і після" (2012-13 роки, номінована на Шевченківську премію). Останнім часом В.Базів працює у царині художньої літератури: у 2011 році у видавництві "Фоліо" вийшов епічний роман"Хрест", номінований на Шевченківську премію. Роман виданий в англійському перекладі у США у 2013 році. Тоді ж у цьому ж видавництві вийшов сатирично-політичний роман "Брати або Могила для "тушки". У 2014 році видавництво "Український пріоритет" видало роман-реквієм В. Базіва "Армагеддон на Майдані", який в англійському перекладі вийшов у США у видавництві "Anaphora Literary Press".

Критика[ред. | ред. код]

Журналісти газети «Поступ» виявили відсутність автореферату та завчасних даних по дисертації передбачених процедурою. Голосування вченої ради по «віртуальній дисертації» прогнозовано по-конформістськи одностайно позитивне. Тож через два десятиліття здобуття кандидатського ступеню з політології тодішнім заступником голови облдержадміністрації Василя Базіва порівняли зі ще більш скандальним захистом кандидатської нардепом IX скликання від партії ОПЗЖ Іллі Киви[2]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Новітня історія України. Галичина. Т. 1, с. 35. — Київ, 2004. — ISBN 966-7953-47-5.
  1. Енциклопедія сучасної УкраїниІнститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 94-402-3354-X
  2. Остап Рест (2021-04-28). Дисертаційна базівіада 1999 року. Zbruc.eu. Процитовано 21 квітня 2021.