Базів Любов Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Базів Любов Миколаївна
Любов Базів.jpg
Народилася 3 травня 1978(1978-05-03)[1] (44 роки)
Кіровоград, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність журналістка, поетеса, вчена
Alma mater Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка (1999) і Факультет психології Київського національного університету імені Тараса Шевченкаd (2016)
Науковий ступінь кандидат філологічних наук
Заклад Укрінформ
Посада журналіст

Любов Миколаївна Базів (нар. 3 травня 1978, м. Кропивницький) — українська журналістка і поетеса. Кандидат філологічних наук (2013)[2], редактор соціально-культурного сектору мультиплатформи іномовлення України Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ», член Національної спілки журналістів України[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1994—1999 навчалася в Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. В.Винниченка, факультет філології і журналістики. У 2000 — в Міжнародній школі новин «Інтерньюз». У 2009—2013 вчилася в аспірантурі Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. У 2014—2016 навчалася в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, факультет психології. Кандидат філологічних наук, Київський університет ім. Бориса Грінченка.

З 2003 року разом з родиною проживала на батьківщині чоловіка Дмитра у Севастополі, звідки переїхали до Києва у 2014 році[4].

Журналістська кар'єра — з 1997-го року: редактор інформаційного відділу Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії (1997—2000), парламентський кореспондент УНІАН (2000-2005)[5], керівник прес-служби ПАТ «ЕК „Севастопольенерго“» (2008-2014), з 2018-го — журналіст, редактор соціально-культурного сектору Державного інформаційного агентства «Укрінформ», оглядач рубрики «Культура» мультиплатформи іномовлення України в державному агентстві Укрінформ, за три роки записала понад сто інтерв'ю з зірковими гостями[6].

Професійна діяльність згадується в завданнях ЗНО (Зовнішнє незалежне оцінювання) 2021 року, де у завданні 62 (Текст В, приклад 13) йдеться наступне[7]:

« «Наша кореспондентка Любов Базів поспілкувалася з Пилипом Іллєнком, головою Державного агентства України з питань кіно, поцікавившись, що таке, на його думку, патріотичне кіно». (Цитується її інтерв’ю з головою Державного агентства України з питань кіно Пилипом Ільєнком за 22 березня 2018 року). «

У 2005—2008 — координатора проектів ОБСЄ в Україні, консультант по АР Крим та місту Севастополь. З 2008 по 2014 — голова профспілкового комітету ПАТ «ЕК „Севастопольенерго“».

У серпні 2021-го взяла участь у зйомках кліпу «Країно моя» української співачки Анжеліки Рудницьої, який до 30-ліття незалежності України зняв режисер Міха Хайкін[8].

Одружена (чоловік працює у Танзанії), виховує трьох дітей[9].

Творчість[ред. | ред. код]

Журналістика[ред. | ред. код]

У період 1997—2000 років працювала кореспондентом, редактором інформаційного відділу Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії. З 2000 по 2005 — парламентський кореспондент УНІАН у відділі політики, з 2008 по 2014 — керівник прес-служби ПАТ «ЕК „Севастопольенерго“».

З 2018 року — журналіст, редактор соціально-культурного сектору Державного інформаційного агентства «Укрінформ», оглядач рубрики «Культура» мультиплатформи іномовлення України в державному агентстві Укрінформ[3]. Є авторкою та ведучою циклу розгорнутих відео-інтерв’ю «В арт-хабі Укрінформу» з українськими театральними діячами: режисерами та керівниками театрів (Дмитро Богомазов, Богдан Струтинський, Андрій Білоус, Стас Жирков, Слава Жила, Євген Лавренчук, Давид Петросян, Ростислав Держипільський та інші), акторами (Анатолій Хостікоєв, Наталя Сумська, Остап Ступка, Олексій Богданович, Тетяна Міхіна, Ірина Мак, Віктор Жданов, Віталіна Біблів, Ірма Вітовська, Римма Зюбіна, Назар Задніпровський, Михайло Кукуюк, Анастасія Пустовіт та інші) — майданчик для популяризації та якнайширшого висвітлення здобутків і проблем, що існують в сучасному театральному середовищі України. В рамках зустрічей також вийшов цикл розмов з представниками української кіноспільноти: Олег Сенцов, Катерин Горностай, Валентин Васянович, Наталка Ворожбит, Володимир Тихий, Віктор Андрієнко, Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов, Тарас Ткаченко, Марися Нікітюк, Роман Бондарчук та інші. Протягом періоду роботи на «Укрінформі» вийшла низка театральних репортажів та авторських матеріалів про сучасний український театр та кіно: «Навігатор» Тамари Трунової; «Батько», «Хлібне перемир'я», «Білка, яка прожила 100 років» Стаса Жиркова; «Ерендіра не хоче вмирати», «Чуваки не святкують» Максима Голенка; «Маленький принц» Раду Поклітару; «Chornobyldorf» Романа Григоріва та Іллі Разумейко; «Украдене щастя» Дмитра Богомазова; «Комедія на руїнах» Петра Ільченка; «Пер Гюнт», «Трамвай „Бажання“» Івана Уривського; «Кассандра», «Крум», «Називай мене Пітер» Давида Петросяна; «Вечори на хуторі біля Диканьки» Віктора Литвинова; «Вишневий сад» Слави Жили; «Поїхати не можна залишитися» Тетяни Губрій; «Весілля в Авлабарі» Михайла Фіщенка; «The City Was There» Алекса Боровенського; «Еклери на мільйон», «Химери юної панянки» Віталія Кіно; «Соломон та Суламіф: пісня пісень» Юлії Журавкової; «Вертеп. Необарокова містерія» Богдана Поліщука; постановки закордонних режисерів «Моменти/Momenti» Маттео Спіяцці, «ІН-ШІ» Андра Каваліускайте, «VIÑO» Євгена Корняга, «Людина з…» Дмитра Богославського та багато інших[6]. Виступає експерткою культурних проєктів[10].

Записала цикл інтерв’ю «4-а влада» з людьми, які уособлюють українську політичну і культурну журналістику, де у тривалих і ґрунтовних бесідах з відомими журналістами робилися спроби оцінити становище суспільства, розібратися у природі спільних проблем, почути рецепти оздоровлення і прогнози на майбутнє країни. До циклу, зокрема, увійшли інтерв’ю із головною редакторкою газети «День» Ларисою Івшиною; військовим журналістом, головним редактором інтернет-порталу «Цензор.нет» Юрієм Бутусовим, журналістом та мистецьким оглядачем Олегом Вергелісом. Вийшла серія розмов з українськими письменниками (Катерина Бабкіна, Ілларіон Павлюк, Василь Теремко, Мар'яна Савка, Станіслав Асєєв, Маркіян Камиш, Петро Яценко, Євгенія Кузнєцова, Андрій Курков, Ірен Роздобудько, Богдан Коломійчук, Дорж Бату та інші), із представниками освітнього та наукового середовища: істориком та археологом Михайлом Відейко, проректором з науково-педагогічної роботи КНУ імені Тараса Шевченка Володимиром Бугровим, керівником Українського центру оцінювання якості освіти Валерієм Бойко, уповноваженим із захисту державної мови Тарасом Кремінем, літературознавцем, доктором філологічних наук, професором Сергієм Михидою, перекладачем, режисером дубляжу Олексою Негребецьким, автором підручників, мовознавцем Олександром Авраменко.

Поетична творчість[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Поезії зі збірки поетеси Любові Базів «Ще осінь не доплакала своє» читають зірки українського театру та кіно: народні артисти України Євген Нищук та Тетяна Міхіна, заслужені артисти України Ірма Вітовська та Віталіна Біблів, актриса театру і кіно Анастасія Пустовіт (частина перша)
Nuvola apps kaboodle.svg (частина друга)

Школяркою дебютувала у збірці молодих поетів «Написане не зникає» — вірші Люби Кучерявої були опубліковані 1994 року у Кіровограді[11].

У період 2017-2021 років вийшли дві авторські поетичні збірки у київському видавництві «Зелений пес».

«Намисто з нічних думок» (2017) — поетична збірка, яка складається з двох ліричних розділів («Перед світанком тануть ліхтарі», «Крылья ночи окна занавесили») та розділу патріотичної лірики «Калини присмак», до якого увійшли вірші, створені під час анексії Криму 2014 року[11]. Поезії написані українською та російською мовами[12]. «Авторка не оцінює і не судить, просто живе і на повну відчуває життя» — відмічається в огляді збірки[13][14]. Навесні 2018-го року книга увійшла до рейтингу «20 поетичних збірок» на «Yakaboo» (десятка сучасних творів та новинок)[15].

Презентації збірки «Ще осінь не доплакала своє» (2020) відбулися у рамках Х Міжнародного фестивалю «Книжковий арсенал» у червні[16], у Міжнародному центрі культури і мистецтв Федерації профспілок України у листопаді 2021 року[17]. До збірки увійшла інтимна поезія та переклад українською циклу «Перські мотиви[ru]» Сергія Єсеніна — ідея перекладу народилася під час перебування в Ірані — Персія до 1935 року[18]. Записана голосом авторки, вийшла аудіоверсія збірки на «Слухай.юа»[19], вірші у виконанні народних артистів України Євгена Нищука та Тетяни Міхіної, заслужених артистів Ірми Вітовської та Віталіна Біблів, актриси театру та кіно Анастасії Пустовіт, вийшли у відеоформаті на каналі YouTube[20][21]. Українська співачка Анжеліка Рудницька читає поезію Базів у благодійному проекті «Слова — щоб дихати»[22]

У квітні 2019 року зі своїми поетичними творами взяла участь e Національному радіомарафоні «ArtforPeace» («Мистецтво заради миру») у рамках проекту «Голос жінки має силу», організований Фундацією прав людини та мережа радіостанцій «Стильне радіо» за підтримки Інститута міжнародних відносин[de] та Міністерства закордонних справ Німеччини[23][24].

Літературне читання[ред. | ред. код]

Як читець записала аудіоверсію власної збірки «Ще осінь не доплакала своє»[19].

Є однією з авторок та голосом проєкту «Просто слухай» на «Укрінформ» для популяризації творів класичної та сучасної української й світової літератури. В рамках проекту були записані більшість віршів, включених до програми ЗНО. До колекції увійшли поезії Шевченка, Франка, Лесі Українка, Сковороди, Тичини, Симоненка, Стуса[25], Драча, Ліни Костенко, Іздрика; уривки з творів «Кайдашева сім'я» Нечуй-Левицького[26], «Іван і Феба» Оксани Луцишиної-Кішко, «В ізоляції. Дописи про Донбас» Станіслава Васіна, «Камінний хрест» Стефаника, «Невеличка драма» Валер’яна Підмогильного, «Моцарт 2.0.» Доржа Бату, «Другу також варто придбати» та щоденника «Хроніка одного голодування» Олега Сенцова, «Момент» Володимира Винниченка, «Маленькі жінки» Луїзи Мей Олкотт, «Крути 1918» Костянтина Тура-Коновалова, «Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала» Мірослава Влеклого, «Зачарована Десна» Олександра Довженка та багато інших.

З 2021-го року стала одним із голосів онлайн-бібліотеки української літератури «Слухай.юа» — її голосом озвучені такі твори, як «Persona grata» та «Що записано в книгу життя» Михайла Коцюбинського, «В магазині квіток» Лесі Українки, «Вона прийшла» та «Леся Українка» Василя Симоненка, «Impromptu phantasie» Ольги Кобилянської[27].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Відзнаки за професійну діяльність:[28]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Жінка-УКРАЇНКА — 2013.
  2. Базів Любов Миколаївна. Науковці України. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. 
  3. а б Любов Базів: Блоги автора. «Укрінформ». Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021. 
  4. Відбулася презентація нової книжки Любов Базів "Ще осінь не доплакала своє". Жінка-УКРАЇНКА. 13 листопада 2021. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. 
  5. Журналисты УНИАН предложили своему руководству подписать соглашение (рос.). «ЛІГА.net». 3 жовтня 2002. Процитовано 1 листопада 2022. 
  6. а б Сергій ВИННИЧЕНКО (28 грудня 2020). 2019 рік українського театру. Театральні медіа (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 6 вересня 2022. 
  7. ЗНО онлайн 2021 року з української мови та літератури
  8. YouTube full-color icon (2017).svg Анжеліка Рудницька — Країно моя (офіційне відео) до 30-ліття Незалежності України на YouTube
  9. «Да новых коштаў прызвычайваюся так сама цяжка, як да выбухаў за акном». Гісторыі ўкраінак, якія вярнуліся дадому ў часе вайны (by). Белсат. 15 жовтня 2022. Процитовано 1 листопада 2022. 
  10. Відеоподкаст «Триматися свого берега. Три роки. Трунова&Жирков». Частина 3 (укр.). Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра. 29 січня 2022. Процитовано 31 жовтня 2022. 
  11. а б Журналістка Укрінформу презентувала поетичну збірку на Книжковому арсеналі (укр.). «Укрінформ». 1 червня 2018. Процитовано 26 жовтня 2022. 
  12. Новости. Крым. 15 / 09 / 2017 (24:28) (рос.). «Суспільне Крим». 15 вересня 2017. Процитовано 26 жовтня 2022. 
  13. Ерік СОЛОВЕЙ (16 травня 2018). Казки, «таємні файли» і «намисто». Путівник по Книжковому Арсеналу від «Зеленого пса» (укр.). «Укрінформ». Процитовано 26 жовтня 2022. 
  14. «Намисто з нічних думок» Любові Базів (укр.). Портал «Poetka». 8 березня 2021. Процитовано 26 жовтня 2022. 
  15. Весна у віршах. 20 поетичних збірок (рос.). Блог «Yakaboo.ua». 21 березня 2018. Процитовано 26 жовтня 2022. 
  16. Журналістка Укрінформу презентувала на Книжковому Арсеналі поетичну збірку (укр.). «Укрінформ». 27 червня 2021. Процитовано 22 жовтня 2022. 
  17. а б Тетяна ЧЕРЕП-ПЕРОГАНИЧ (13 листопада 2021). Відбулася презентація нової книжки Любов Базів «Ще осінь не доплакала своє». Портал «Еліта». Архів оригіналу за 13 листопада 2021. 
  18. Журналістка Укрінформу презентувала на «Книжковому Арсеналі» поетичну збірку (укр.). «НСПУ». 30 червня 2021. Процитовано 22 жовтня 2022. 
  19. а б Аудіокнига Любов Базів — Ще осінь не доплакала своє
  20. Презентація поетичної збірки Любові Базів "Ще осінь не доплакала своє" (1 частина)
  21. Презентація поетичної збірки Любові Базів "Ще осінь не доплакала своє" (2 частина)
  22. Анжеліка Рудницька у проекті «Слова — щоб дихати» (з 1:05:45)
  23. Радіомарафон «Art for Peace»
  24. Національний радіомарафон «Art for Peace» («Мистецтво заради миру»)
  25. Віршована пауза: Василь Стус – поезія совісті
  26. Просто слухай: Нечуй-Левицький "Кайдашева сім'я"
  27. Слухати аудіокнигу онлайн: виконавець Любов Базів. sluhay.com.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021. 
  28. Любов Базів (Жінка-УКРАЇНКА

Посилання[ред. | ред. код]