Байдарські ворота (перевал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Байдарські ворота
Байдарські ворота

44°24′24″ пн. ш. 33°46′58″ сх. д. / 44.40694444002777175° пн. ш. 33.78277778002777865° сх. д. / 44.40694444002777175; 33.78277778002777865Координати: 44°24′24″ пн. ш. 33°46′58″ сх. д. / 44.40694444002777175° пн. ш. 33.78277778002777865° сх. д. / 44.40694444002777175; 33.78277778002777865
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Україна Україна
Севастополь
Система Кримські гори
Тип пам'ятка
Висота 527 м
Ідентифікатори і посилання
GeoNames, Global Geosites 712735
Байдарські ворота. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Байдарські ворота
Байдарські ворота
Байдарські ворота (Автономна Республіка Крим)
CMNS: Байдарські ворота на Вікісховищі

Байда́рські воро́та (крим. Baydar boğazı) — перевал через Головне пасмо Кримських гір. Перевал Байдарські ворота знаходиться між г. Челебі (657 м) на заході і Чху-Баїр (705 м) на сході, на висоті 527 м. Сполучає Байдарську долину з узбережжям Чорного моря. Завдяки чудовим краєвидам Байдарські ворота є одним з найулюбленіших місць масового туризму.

Назва[ред. | ред. код]

Байдарські ворота власну назву дістали від найменування Орлинівської долини *Baider — ova з тюркської *baider «чудова», *ova «рівнина». Прикметникова частина складного топоніма утворена від Байдар та суфікса -ські[1].

Пам'ятний знак партизанам біля Байдарських воріт

Історія[ред. | ред. код]

Через Байдарські ворота проходить старий автошлях СевастопольАлупкаЯлта, що будувався з ініціативи генерал-губернатора Новоросійського краю графа Михайла Семеновича Воронцова. На Байдарському перевалі знаходиться пам'ятник архітектури Байдарські ворота. Він споруджений в 1848 році за проектом відомого ялтинського архітектора Карла Івановича Ешлімана на честь закінчення будівництва автошляху. Байдарський перевал — важливий стратегічний пункт. У листопаді 1941 року, коли німецькі війська рвалися до Севастополя, невеликий підрозділ прикордонників під командуванням О. С. Терлецького більш, ніж на добу перетнув їм шлях, давши можливість головним силам Червоної Армії відійти до міста-фортеці. У живих залишилися тільки 6 прикордонників, які примкнули до Балаклавського партизанського загону. У лютому 1942 року О. С. Терлецький потрапив у полон до окупантів. Після жорстоких катувань 25 березня його розстріляли. У Фороському парку встановлено пам'ятник герою, його ім'ям названа одна з вулиць селища.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.

Джерело[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]