Перейти до вмісту

Байдар (син Чагатая)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Громадянство Монголія Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження 13 століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті 13 століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько Чаґатай Редагувати інформацію у Вікіданих
Брат/сестра Єсу-Мунке і Мутуген Редагувати інформацію у Вікіданих
Дитина Алгу Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід діяльності воєначальник Редагувати інформацію у Вікіданих
Участь у військовому конфлікті Перше монгольське вторгнення до Польщі Редагувати інформацію у Вікіданих

Байдар (д/н — бл. 1246) — монгольський царевич, син Чагатая й унгіратки Елесун, онук Чингіс-хана, кузен хана Батия. В італійських хроніках названо Петою[1][2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Брав участь у загальноімперському західному поході (1236—1242). За даними Галицько-Волинського літопису, разом з Батиєм тримав в облозі Київ (1240)[3]. Потім на чолі окремого тумену разом рідним братом Каданом та Ордою (братом Бату) воював у Польщі[4], де захопив Люблін і Завіхост, здобув перемоги під Турськом (13 лютого 1241 року), під Хмільником (18 березня 1241 року), під Торчком (19 березня 1241 року) та при Легниці (9 квітня), а потім спільно з Ордою і Каданом захопив Сандомир (13 лютого) і Краків (28 березня). Але спробі захопити Вроцлав завадив рух богемського короля Вацлава I до Сілезії. За цим разом з іншими монгольськими полководцями рушив на з'єднання до Батия в Угорщині. Сплюндрував Моравію, але не зміг захопити Брно, де під час одного зі штурмів отримав поранення. Лише у червні 1241 року подолавши Карпати через Яблуницький перевал, Байдар приєднав до основних сил. Брав участь у захопленні Загребу та усієї Хорватії, вторгненню до Далмації.[5].

Брав участь у курултаї, який проголосив каганом Гуюка (1246). Ймовірно невдовзі помер, оскільки після чого про байдара відсутні згадки. Син Байдара — Алгу — панував у Чагатайському улусі у 1261—1266 роках.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Rogerii carmen miserabile super destructione regni Hungariae per Tartaros facta / ed. L. de Heinemann // MGH SS. T. 29. Hannover, 1892 [Leipzig, 1925]. — P. 547—567.
  2. ↑ Hartog, Leo de (1999). Genghis Khan: conqueror of the world. New York: Barnes & Noble. p. 172. ISBN 0760711925.
  3. ↑ Галицко-Волынская летопись. Архів оригіналу за 11 листопада 2023. Процитовано 22 жовтня 2023.
  4. ↑ Рашид ад-Дін. Збірник літописів / Пер. з перського Ю. П. Верховського, редакція проф. І. П. Петрушевського. — М., Л. : Видавництво Академії наук СРСР, 1960. — Т. 2. — С. 37, 45, 118.
  5. ↑ Пашуто В. Т.  // Татаро-монголи в Азії та Європі: Збірник статей. — М. : Наука, 1977. — С. 216-217.
Монголія Це незавершена стаття про особу Монголії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Байдар_(син_Чагатая)&oldid=44993083