Байдовський Сергій Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Байдовський

Байдовський Сергій Романович

Байдовський Сергій Романович.jpg
Байдовський Сергій Романович
Народився 21 серпня 1990(1990-08-21)
м. Нововолинськ, Волинська область, Українська РСР
Помер 20 лютого 2014(2014-02-20) (23 роки)
м. Київ, Україна
Загинув від поранення у легені на вулиці Інтистуцькій
Поховання c. Менчичі
Іваничівський район
Волинська область, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Проживання Луцьк
Діяльність Інспектор з безпеки лінійної частини магістральних нафтопроводів «Дружба»
Відомий Небесна сотня
Alma mater Луцький інститут розвитку людини
Батько Роман Байдовський
Діти немає
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»

Сергій Романович Байдовський (нар. 21 серпня 1990, Нововолинськ, Волинська область, Українська РСР — пом. 20 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст Євромайдану.

Працював інспектором з безпеки лінійної частини магістральних нафтопроводів «Дружба». Рядовий Українського реєстрового козацтва. Убитий снайпером 20 лютого 2014 на вулиці Інститутській у Києві. За суспільним визнанням є в числі «Небесної сотні». Герой України.

Біографія[ред.ред. код]

Меморіальна дошка Сергію Байдовському в Дрогобичі

Народився в сім"ї шахтарів у великій родині священика (о. Євген — його дідусь, батько матері). Коли Сергієві було 10 років, мама Марія змушена була поїхати на заробітки в Італію, щоб прогодувати трьох дітей. Згодом батько також почав їздити на заробітки — в Росію. З 13 років Сергій виховувався у селі Менчичі Іваничівського району Волинської області, де жила бабуся. Виховували Сергія дядько Онуфрій і тітка Галина.

У 2007 році Сергій закінчив Соснинську школу. З 2007 року навчався у Луцькому інституті розвитку людини університету «Україна». Дуже любив Луцьк, тому часто приїжджав до нього й після закінчення інституту, хоча любив подорожувати всією Україною, особливо Західною.

Їздив також кілька разів в Італію до мами, але все одно хотів жити в Україні — вірив, що тут житимуть і батьки, і сестра, яка останні роки була в Італії, і брат Олександр, який їздив на заробітки з батьком. Сергій працював на магістральному нафтопроводі «Дружба» в Дрогобичі. Мав звання рядового у складі Українського Реєстрового Козацтва (всеукраїнська громадська організація).

На Майдані[ред.ред. код]

На Майдан їздив постійно, востаннє вирушив зі Львова у ніч проти 20 лютого 2014 року. Одна із останніх цитат на його сторінці в соцмережі — це слова Левка Лук'яненка: «Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе».

Загинув від вогнепального поранення на Майдані у Києві 20 лютого. Похований в селі Менчичі Іваничівського району Волинської області.

Похорон[ред.ред. код]

В останню дорогу його проводжало 20 тисяч населення міста Луцька та весь рідний Нововолинськ. Сергія поховал під вигуки «Слава!» та «Герої не вмирають!». Чин відспівування відбувся у Верхньому храмі Свято-Троїцького собору міста Луцька. Після чого траурною ходою Героя провели до окраїни міста, співаючи Гімн України.

Нагороди[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

  • 14 травня 2014 року на фасаді приміщення Філії "Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПАТ «Укртранснафта» і Дрогобичі встановлено меморіальну табличку працівнику підприємства Сергію Байдовському.
  • 19 лютого 2015 року у селищі Іваничі відкрили Стелу пам'яті Героїв Небесної Сотні та вояків, загиблих на Сході України, на якій серед інших імен викарбувано також ім'я Сергія Байдовського.
  • По всій Україні є Пам'ятники Героям Небесної Сотні, до яких зокрема належить і Сергій Байдовський.

В літературі[ред.ред. код]

  • Київська поетеса Ірина Рассвєтная присвятила Герою вірш[3].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]