Байков Микола Аполлонович

Байков Микола Аполлонович
Народився	29 листопада 1872(1872-11-29) Київ
Помер	6 травня 1958(1958-05-06) (85 років) Брисбен
Громадянство	Австралія
Діяльність	письменник
Знання мов	російська
Роки активності	1914 — 1948
Рід	Q4075606?

Мико́ла Байко́в (*29 листопада 1872(18721129), Київ — †6 травня 1958, Брисбен, Австралія) — письменник (Австралія).

Біографія

Народився в родині генерала, мати якого була племінницею Шаміля.

Навчався у Київському університеті (медичний факультет), потім в Петербурзькому університеті (природничо-історичний факультет). Після смерті батька продовжив навчання в Тифліському (нині Тбіліському) військовому училищі. Військову службу почав на Кавказі в елітному полку, яким командував Великий князь Микола Михайлович. Вже у ці роки молодий офіцер виявив схильність до науково-дослідницької праці. З дозволу командування М. Байков склав ентомологічну колекцію Великого князя та сформував колекції для музеїв у Боржомі та Академії наук.

Думку про вивчення природи Далекого Сходу підказав молодому офіцерові академік Д. Менделєєв, який розповів йому про будівництво Китайсько-Східної залізниці (КВЖД). Незабаром поручик М. Байков був переведений на службу в Заамурський округ Окремого корпусу прикордонної служби.

Літературним дебютом М. Байкова стала книга нарисів « В горах та лісах Маньчжурії» (1914) — наслідок служби автора в прикордонниках та участі в експедиціях з вивчення далекосхідного краю, що надихав його на творчість. Маньчжурію М.Байков називав «другою батьківщиною».

Надзвичайну роль у житті майбутнього письменника зіграв також мандрівник М. Пржевальський (товариш батька), який сказав одного разу юному кадету: «Ти цікавишся, чи вбивав я тигрів. На жаль, ні. Різних звірів я полював, але тигрів взяти жодного не довелось. Це ти зробиш за мене, коли мандруватимеш по тайзі Маньчжурії чи Уссурійського краю». М.Пржевальський подарував своєму другові книгу «Мандри в Південно-Уссурійському краї».

14 років провів М. Байков у Маньчжурії. Він займався літературною, дослідницькою та науковою роботами. Академія наук присвоїла офіцеру почесне звання «Співробітник-кореспондент».

1914 року ротмістр М. Байков став учасником Першої світової війни, яку закінчив у званні полковника. У роки громадянської війни в Росії воював на боці білогвардійців. Потрапивши в еміграцію, жив у Єгипті, потім мандрував по Африці та Індії.

1922 року повернувся у Владивосток, а звідти в Маньчжурію. Працював на КВЖД. Один із засновників Товариства вивчення Маньчжурії. У 1925—1928 роках листувався з іншим мандрівником В. К. Арсєньєвим.

Творчу спадщину М. Байкова склали книги: «В нетрях Маньчжурії» (1934), «Великий Ван» (1936), «Білим світом» (1937) — всі видані у Харбіні. Ці книги принесли автору світову славу (видавалися у Китаї, Англії, Франції, Японії).

1942 року М. Байков став одним з шести письменників, які репрезентували літературу Маньчжоу-Го на скликаному в листопаді 1942 року з'їзді літераторів «великої Східної Азії».

З приходом 1945 року в Маньчжурію Радянської армії життя М.Байкова стало нестерпним — 73-літнього природознавця ледве не знищили в СМЕРШі. Його книги були вилучені зі всіх бібліотек і спалені. З надзвичайними труднощами родині Байкових 1956 року вдалося переїхати до Австралії, де закінчилося життя мандрівника й дослідника.

Література

• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.