Байрачки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Байрачки
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Перевальський район
Рада Зоринська міська рада
Код КОАТУУ: 4423655300
Основні дані
Засноване 1954 року
Статус з 1959 року
Площа 0,79 км²
Населення 842 (01.01.2013)[1]
Густота 1066 осіб/км²
Поштовий індекс 94324
Телефонний код +380 6441
Географічні координати 48°23′18″ пн. ш. 38°35′57″ сх. д. / 48.38833° пн. ш. 38.59917° сх. д. / 48.38833; 38.59917Координати: 48°23′18″ пн. ш. 38°35′57″ сх. д. / 48.38833° пн. ш. 38.59917° сх. д. / 48.38833; 38.59917
Висота над рівнем моря 268 м
Водойма р. Чернушина
Відстань
Найближча залізнична станція: Баронська
До станції: 2 км
До райцентру:
 - фізична: км
 - залізницею: км
 - автошляхами: км
Селищна влада
Адреса 94323, Луганська обл., Перевальський р-н, м. Зоринськ, вул. Леніна, 8
Карта
Байрачки is located in Україна
Байрачки
Байрачки
Байрачки is located in Луганська область
Байрачки
Байрачки

Байрачки́ — селище міського типу Перевальського району Луганської області.

Географія[ред.ред. код]

Селище розташоване на вершині вододілу річок Чернушина (притока Білої) на південному сході та Лозова (притока Луганки) на північному заході. Лівий берег річки Чернушини стрімкіший, тому тут утворились численні балки та яри, які місцеві жителі називають байраки. Саме тип місцевості і дав назву селищу.

Сусідні населені пункти:

  • на північний захід — село Оленівка на березі річки Лозова (1,9 км);
  • на захід — смт Комісарівка (2,7 км);
  • на північний схід — місто Зоринськ (1,8 км);
  • на південний захід — селище Софіївка на березі річки Чернушина (1,5 км);
  • на південний схід — село Малоіванівка у місці впадіння Чернушиної до Білої (2,3 км).

Етимологія[ред.ред. код]

Назва походить від слова байрак, яке означає «балка, поросла травою», так як селище розміщене на місцевості з байрачним рельєфом[2].

Історія[ред.ред. код]

Селище будувалось в 1950-1960-их роках для шахтарів новозведеної шахти Комісарівської, названої через розташування біля селища Комісарівка. Родини заселялись у двоповерхові новобудови, поряд був зведений палац культури, відкрився дитячий садок, магазини, пошта, їдальня, аптека та амбулаторія. Трохи пізніше відкрито школу.

У 2000 році Комісарівську шахту закрили, що призвело до суцільного безробіття, адже інших підприємств у селищі немає. Газифікації у селищі не було, тому опалення здійснюється за допомогою вугілля[3].

Населення[ред.ред. код]

Населення селища становить 842 особи (2013 р.), населення у 2001 р. — 1065 осіб.

Господарство[ред.ред. код]

Єдиним підприємством до 2000 року була шахта Комісарівська з видобутку кам'яного вугілля. Окрім цього раніше працювала також шахта № 3 на південно-західній околиці.

Серед селище проходить залізниця Дебальцеве — Луганськ, але в межах селища станції не має; облаштовано лише зупинний пункт 16 км. Паралельно залізниці в районі селища збудовано і автомобільну трасу М-21 з таким же напрямком. Завдяки транспортним шляхам селище має високий рівень зв'язку з районним центром та сусідніми населеними пунктами.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.