Бакай Ігор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Бакай
Ім'я при народженні Ігор Михайлович Бакай
Народився 17 листопада 1963(1963-11-17) (56 років)
Рівне, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of Russia.svg Росія
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Березнівський лісовий коледж
Академія праці та соціальних відносин
Посада Народний депутат України[1] і Народний депутат України[2]
Нагороди
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Україна Народний депутат України
2-го скликання
Демократичний союз 11 травня 1994 12 травня 1998
3-го скликання
Демократичний союз 12 травня 1998 14 травня 2002

Ігор Михайлович Бакай (нар. 17 листопада 1963, Рівне, Українська РСР, СРСР) — колишній український політик та бізесмен, який звинувачувався у зловживанні владою та незаконній витраті коштів[3]. Був головою правління НАК «Нафтогаз України» (Квітень 1998 — квітень 2000), головою Державного комітету України з водного господарства (21 липня — 2 жовтня 2003), керівником Державного управління справами (2 жовтня 2003 — 24 грудня 2004), так званий «завгосп Кучми»[4]. Після Помаранчевої революції подав у відставку та виїхав до Росії[5], де у березні 2005 року отримав громадянство[6].

Освіта[ред. | ред. код]

1978-1982 — Березнівський лісовий технікум, технік лісового господарства.

1994-1997 — Академія праці і соціальних відносин, факультет правознавства, юрист.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

1982-1984 — служба в Радянській армії.

1984-1989 — начальник бази підготовки футбольної команди СКА «Карпати» Прикарпатського Військового Округу, Львів.

1989-1991 — бригадир, майстер дільниці лісорозробки Якутії.

1991-1992 — голова кооперативу «Козацькі страви», Львів.

1992-1994 — президент компанії «Велес», Київ.

1994-1995 — президент корпорації «Республіка», Київ.

1995-1996 — голова координаційної ради АТЗТ «Інтергаз».

З 1996 по 1998 — Народний депутат України 2-го скликання.

Квітень 1997 — січень 2000 — позаштатний радник Президента України.

Вересень 1997 — квітень 1998 — 1-й заступник Голови Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України.

З 1998 по 2002 — Народний депутат України 3-го скликання.

Квітень 1998 — квітень 2000 — голова правління НАК «Нафтогаз України».

21 липня — 2 жовтня 2003 — Голова Державного комітету України з водного господарства.

2 жовтня 2003 — 24 грудня 2004 — Керівник Державного управління справами.

Кримінальні справи[ред. | ред. код]

Після Помаранчевої Революції проти Бакая було порушено 7 кримінальних справ, за масштабні відчуження держвласності[7]. У кримінальних справах йшлося про продаж майнових комплексів «Готель „Дніпро“», «Готель „Україна“», нерухомого майна Національного комплексу «Експоцентр України». Крім того, в цей же час були відчужені деякі відомі кримські оздоровниці, серед яких санаторії «Гурзуфський», «Дніпро», «Зірки України». [8]. Бакая також звинувачували у тому, що в 2003-2004 роках він видав розпорядження про виділення квартир своїм заступникам з перевищенням житлових норм.

Після обрання президентом Віктора Януковича, кримінальні справи були закриті рішенням Печерського районного суду міста Києва. 14 квітня 2010 року Апеляційний суд Києва визнав законність закриття всіх справ.

Вже у Росії, в 2017 році, його звинуватили у шахрайстві в особливо великих розмірах, він був заарештований[5]. Бакая було звинувачено у тому, що він обманом заволодів грошима сторонніх осіб. На нього є 10 заяв від ошуканих, серед них заява від російського мільярдера Алішера Усманова[9].

Особисте життя та сім′я[ред. | ред. код]

Одружений. Має шестеро дітей

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]