Бакаїха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бакаїха
Тернопіль
Бакаїха

Вигляд на «Оболоню» і «Бакаїху»
Загальна інформація
Країна Україна Україна
Район Оболоня
Адмінодиниця Тернопіль
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim


«Бакаїха» — історична місцевість міста Тернополя на «Оболоні».

Історія[ред. | ред. код]

Топоніми Бакаїха та Бакаїха Луги зафіксований на кадастровому плані Тернополя, початок роботи над яким датується 1797 роком.[1]

Бакаїха Луги починалися від надсеретянських боліт від Подолу, переходили в Бакаїху, що простігалася до Петрикова і в напрямку Березовиці.[2]

Легенда[ред. | ред. код]

За легендою, в часи татарського лихоліття Тернопіль зазнавав нападів. Якось дяк, що жив біля Надставної церкви, пробудився від виття собак з передмістя та іржання коней з болота над Серетом. Пішов він на Львівську вулицю, але нічого не побачив. Тоді піднявся на дзвіницю і на високому пагорбі над Серетом побачив татарське шатро. Дяк запалив пороховий гніт і сигналом із гармат хотів сповістити мешканців про ворожу небезпеку. Та сталося диво: влучив у татарське шатро і вбив найстарішого з тої орди — Бакая. Татари налякалися, бо за їхніми забобонами, смерть ватажка була злою прикметою. Ще не зійшло сонце, а вороги зникли і дали місту спокій. А щасливі міщани почали насміхатися:
Їхав Бакай, їхав
Та до міста не доїхав.

Відтоді стали називати поле Бакаїхою.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У нестримному леті літ // Бойцун Л. Тернопіль у плині літ: Історико-краєзнавчі замальовки. — Тернопіль : Джура, 2003. — С. 10.
  2. Біля витоків. Поділ і Стара синагога // Бойцун Л. Тернопіль у плині літ: Історико-краєзнавчі замальовки. — Тернопіль : Джура, 2003. — С. 52.
  3. Бакаїха / Неопалима купина: Легенди та перекази Землі Тернопільської. — Т.: Джура, 2007. — 440 с.

Джерела[ред. | ред. код]