Бакинська губернія
| Бакинська губернія | ||||
 Герб | ||||
 | ||||
| Центр | Баку | |||
|---|---|---|---|---|
| Існування | 1846 — 1920 | |||
| Утворено |
як Шамахинська 1846, перейменована на Бакинську 1859 | |||
| Площа | 39 100 (1897) | |||
| Населення | 826 700 осіб (1897) | |||
| Густота | 21.1 осіб / км² | |||
| Попередники | Шамахинська губернія | |||
| Наступники | Азербайджанська РСР | |||
| Історія Азербайджану | |
|---|---|
 | |
| Історичні області | |
| Арран • Карабах¹ • Мугань • Чухур-Саад • Шабран • Ширван | |
| Середньовіччя | |
| Кара-Коюнлу • Ак-Коюнлу • Сефевідська держава | |
| Новий час | |
|
Азербайджанські ханства Закатальський округ | |
| Новітній час | |
|
Бакинська комуна • Диктатура Центрокаспію | |
| Сучасність | |
|
Азербайджанська РСР ¹ Більша частина області перебуває під контролем невизнаної НКР | |
Портал «Азербайджан» |
Бакинська губернія (азерб. Bakı quberniyası) — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії (потім - Російської республіки і Азербайджанської Демократичної Республіки). Центр — місто Баку.
Історія[ред. | ред. код]
Губернія була утворена в 1846 році, як Шамахинська. В 1859 році через руйнівний землетрус у губернському місті Шамахи найвищим указом від 6 грудня управління Шемахинською губернією і всі, хто був там губернські установи були переведені у Баку і губернія була перейменована на Бакинську[1]. Цим же указом Баку був зведений у ступінь губернське місто. В 1860 році до неї приєднано Кубинський повіт, а потім по утворенню Єлизаветпольської губернії до останньої відійшли повіти Нухінський і Шушинський.[2]
В 1905-1906 роках зважаючи на Вірмено-татарську різанину у Баку діяло тимчасове генерал-губернаторство.[2]
Губернія була скасована в 1920 році після радянізації Азербайджану.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Губернія мала у своєму складі 6 повітів: Бакинський, Кубинський, Шемахинський, Гокчайський, Джевадський та Ленкоранський. Площа — 39,1 тис. км².
Населення (1897) — 826,7 тис. чол., в том числі азербайджанці — 58,7%, тати — 10,8%, росіяни — 8,9%, вірмени — 6,3%, лезгини — 5,8%, талиші — 4,2%. Тих, що мають освіту — 7,9%.
Головними галузями промисловості були видобуток та переробка нафти, винокуріння та приготування борошна. Наприкінці XIX століття в губернії було 247 щовкоткацьких та шовкомотальних фабрик та 125 гончарних заводів.
Примітки[ред. | ред. код]
Персоналії[ред. | ред. код]
- Ахундов Велі Юсуфович — уродженець селища Сараї, партійний і державний діяч, Перший секретар ЦК КП Азербайджану.
|
Це незавершена стаття з історії Азербайджану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |