Бакинський метрополітен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Бакинський метрополітен
азерб. Bakı Metropoliteni
Baku Subway logo.jpg
Azadlyg Prospekti station.jpg
Інформація
Країна Азербайджан Азербайджан
Місто Баку Баку
Дата відкриття 6 листопада 1967 року
Довжина ліній 36,7 км
Кількість станцій 25
Кількість ліній 3
Склад Line 1 (Baku Metro)[d]
Line 2 (Baku Metro)[d]
Пасажиропотік за добу 608 тис.
Пасажиропотік за рік 222 млн.
Схема ліній
Baku Metro map 2016.jpg
metro.gov.az
Бакинський метрополітен у Вікісховищі?
Схема Бакинського метрополітену
Дарнагюль
ТЧ-2 Дарнагюль
Азадлиг Проспекті
Насімі
Автовокзал
Мемар Аджемі/Мемар Аджемі-2
20 січня
Іншаатчилар
Елмляр Академіяси
Нізамі Гянджеві
Ічері-Шехер
Сахіл
28 Травня/Джафар Джаббарли
Шах Ісмаїл Хатаї
Гянджлік
Наріман Нариманов
Бакміл
ТЧ-1 Бакміл
Улдуз
Кероглу
Кара Караєв
Нефтчиляр
Халглар-Достлугу
Ахмедли
Азі Асланов

Бакинський метрополітен (азерб. Bakı metropoliteni) — система ліній метрополітену в Баку (Азербайджан).

Бакинський метрополітен почав свою роботу 6 листопада 1967 року. Раніше був одним з найдешевших за вартістю проїзду метрополітенів світу (вартість однієї поїздки становила 0.20 $ на 1 жовтня 2009 року, вартість поїздки в Пхеньянському метрополітені — близько 0.03$).

Історія[ред.ред. код]

Ще 1932 року в первісних варіантах генерального плану розвитку Баку було намічено будівництво метрополітену. Офіційним документом для початку проектування і будівництва стала постанова Ради Міністрів СРСР 1949 року, викладена в наказі Міністерства шляхів сполучення того ж року. Будівництво метрополітену було визнано найдоцільнішим заходом для докорінного поліпшення міського пасажирського транспорта в Баку.

В 1951 році був затверджений технічний проект першої черги Бакинського метрополітену, який передбачав будівництво двох ліній загальною протяжністю 12,29 км з десятьма станціями, двостанційний кросплатформовий пересадний вузол на станції «28 квітня» (нині «28 травня») і депо. Перша лінія мала прямувати від Баксовета через залізничний вокзал і далі вздовж проспекту Табриз, а друга лінія від Нізамі через залізничний вокзал в Чорне місто. У тому ж році були розпочаті будівельні роботи, які велися до вересня 1953, після чого були припинені через проблеми з фінансуванням і важкими гідрогеологічними умовами будівництва. До цього моменту встигли побудувати перегінні тунелі довжиною близько 5 км, включаючи повністю готовий тунель від станції «28 квітня» до станції «Шаумян» і кілька сотень метрів тунелів за нею, вісім будівельних стволів, підхідні тунелі і два похилих ходи, включаючи похилий хід на станції «Шаумян».

Будівництво відновили 1960 року. Початковий проект був змінений, і замість спрямування «Парк Нізамі» і «ГРЕС "Червона Зірка"» (Чорне місто), де вже були прокладені тунелі, вирішено було тягнути гілку в бік Монтіно через новий Республіканський стадіон з прилеглим районом нового житлового будівництва, а подальший розвиток лінії мав прямувати в напрямку заводів за Монтіно. Проект пересадкової станції «28 квітня» (на початок ХХІ сторіччя «28 травня») був змінений, станція піднята в профілі на 4,5 метра вгору, скасована друга платформа і побудовані чотири камери з'їздів для використання платформи для чотирьох напрямків руху (перетин ліній на одному рівні).

6 листопада 1967 був введений в експлуатацію та 25 листопада 1967 року почав регулярні пасажирські перевезення п'ятий в Радянському Союзі метрополітен. Перша пускова ділянка першої черги завдовжки 6,25 км складалася з 5 станцій: «Баксовет» (на початок ХХІ сторіччя «Ічері Шехер») — «26 Бакинських комісарів» (на початок ХХІ сторіччя «Сахіл») — «28 квітня» (на початок ХХІ сторіччя «28 Травня») — «Гянджлік»«Наріман Наріманов».

По відкриттю регулярного руху на лінії «Баксовет» — «Наріманов» була розпочалата підготовка до введення в експлуатацію станції «Шаумян» (на початок ХХІ сторіччя «Шах Ісмаїл Хатаї»), яку почали будувати в 1951 році і на момент поновлення будівництва метрополітену в 1960 році була в пусковій стадії. 22 лютого 1968 був відкритий перегін «28 квітня» — «Шаумян» завдовжки 2,24 км. З цього моменту станція «28 квітня» стала пересадковою станцією для пасажирів, які їдуть зі станцій «Наріманов», «Гянджлік» в Чорне місто і назад. Рух потягів здійснювався за двома маршрутами: «Баксовет» — «Наріманов» і «Баксовет» — «Шаумян».

Будівництво першої черги Бакинського метрополітену передбачалося в три етапи. Після введення в експлуатацію першої пускової ділянки «Баксовет» — «Наріман Наріманов» з відгалуженням від станції «28 квітня» на станцію «Шаумян», тривало будівництво другої пускової ділянки від станції «28 квітня» до станції «Нізамі» завдовжки 2,1 км і третьої — від станції «Наріман Наріманов» до станції «Нефтчиляр» завдовжки 7,4 км. Але через труднощі при будівництві другої ділянки (при проходженні будівельниками ділянки було виявлено велику кількість колодязів і підземна річка) вирішено було спочатку завершити будівництво третьої пускової ділянки з чотирма станціями: «Улдуз», «Мешаді Азізбеков», «Аврора» (на початок ХХІ сторіччя «Кара Караєв»), «Нефтчіляр».

  • 22 квітня 1970, розпочато регулярний рух потягів до станції «Улдуз», протяжність ділянки становить 2,28 км.
  • 6 листопада 1972, була відкрита нова підземна лінія Бакинського метрополітену завдовжки 5,08 км з трьома станціями: «Азізбеков», «Аврора» і «Нефтчіляр».
  • 31 грудня 1976 була введена в експлуатацію третя пускова ділянка першої черги Бакинського метрополітену «28 квітня» — «Нізамі», завдовжки 2,1 км. Спочатку рух здійснювали лише по одній колій, а друга колія була добудована в 1979 році.
  • 28 березня 1979 в бакинському метро з'явилася ще одне розгалуження — на відгалуженні в електродепо після станції «Наріманов» була відкрита єдина наземна станція «Електрозавод» (на початок ХХІ сторіччя «Бакміл»). Відкриттю станції сприяло, що поблизу розташовано декілька великих промислових об'єктів, зокрема завод БакКондіціонер. Довжина нової експлуатаційної дільниці становить 0,8 км.
  • 31 грудня 1985 2-а лінія отримала значне продовження після станції «Нізамі»: 4 станції «Елмляр Академіяси», «Іншаатчилар», «Площа XI Червоної Армії» (на початок ХХІ сторіччя «20 січня») і «Мемар Аджемі» завдовжки 6,43 км.
  • 28 квітня 1989 від станції «Нефтчиляр» лінія була продовжена на 2 станції «Халглар-Достлугу» і «Ахмедли», довжина ділянки становила 3,1 км.
  • 27 жовтня 1993 відкрита підземна станція «Джафар Джаббарли», один перон, пересадочна зі станцією «28 Травня». Протяжність ділянки «Шах Ісмаїл Хатаї» — «Джафар Джаббарли» склала 2,4 км.

Роботи на північній ділянці, в чий склад входять 3 станції і одне депо (ТЧ-2), виконані на 40%. З 8 км колій побудовано 3,5 км. Роботи на станції «Азі Асланов» після станції «Ахмедли» виконані на 50%, завезений мармур, рейки, кабель та інше обладнання. Розпад СРСР і припинення виділення будь-яких засобів призводять до повної зупинки будівництва. Тільки через одинадцять років, після виділення грошових коштів з боку уряду, була відкрита перша станція з часу отримання Азербайджаном незалежності.

  • 10 грудня 2002, відкрита ділянка «Ахмедли» — «Азі Асланов», завдовжки 1,36 км і станція «Азі Асланов»
  • У першому кварталі 2006 року відновлено роботи на північній ділянці. Триває проходка тунелів між діючою станцією «Мемар Аджемі» і «Насімі», будівництво якої розпочато влітку того ж року.
  • Влітку 2007 року відновлено будівництво перегінних тунелів і наступної за «Насімі» станції «Азадліг Проспект».
  • 9 жовтня 2008 відкрито станцію «Насімі» і перегін «Мемар Аджемі — Насімі», завдовжки 1,7 км.
  • 16 грудня 2008 року відкрита друга платформа станції Джафар Джаббарли і від неї був пущений другий поїзд-човник до станції Хатаї.
  • 29 грудня 2008 року після реконструкції відкрита для пасажирів станція «Ічарі-Шехер».
  • 30 грудня 2009 відкрита станція «Азадлиг» і перегін «Насімі-Азадлиг», завдовжки 1,3 км.
  • 29 червня 2011 відкрита станція «Дарнагюль» і перегін «Азадлиг-Дарнагюль», завдовжки 1,6 км.

Попри те, що зелена лінія відкрита в 1968 році, станції Нізамі Гянджеві, Ельмляр Академіяси , Нефтчиляр, 20 Січня, Мермар Аджемі, Насімі та Азадлиг функціонують у складі червоної лінії, за принципом вилочного руху, поїзди від станції Азі Асланова до 28 травня їдуть усі разом, а зі станції 28 травня розходяться і один поїзд прямує в бік станції Ічері-Шехер), інший — до станції Дарнагюль.

Між станціями Джабар Джабарли та Шах Ісмаїл Хатаї ходять 2 човника по кожній з колій. Така схема руху пояснюється тим, що підземні колії, що сполучають станції Джабар Джабарли та Нізамі Гянджеві, ще не побудовані. Після завершення робіт з будівництва цих колій схема руху буде змінена, з тим, щоб розділити зелену і червону лінії.[1]

Поїзд на станцію Бакміл відправляється за затвердженим графіком, приблизно кожні 25 хвилин.

Хронологія відкриття ділянок[ред.ред. код]

  • 6 листопада 1967: Баки Совєти — 28 травня — Наріман Наріманов, 6,5 км
  • 22 лютого 1968: 28 травня — Шах Ісмаїл Хатаї, 2,3 км, «28 травня» — спільна станція для обох ліній
  • 5 квітня 1970: Наріман Наріманов — Улдуз, 2,1 км
  • 7 листопада 1972: Улдуз — Нефтчіляр, 5,3 км
  • 31 грудня 1976: 28 травня — Нізамі Гянджеві, 2,2 км
  • 28 березня 1979: Наріман Наріманов — Бакміл, 0,5 км (утворено віделковий рух)
  • 31 грудня 1985: Нізамі Гянджеві — Мемар Аджемі, 6,5 км
  • 28 квітня 1989: Нефтчіляр — Ахмедлі, 3,3 км
  • 27 жовтня 1993: Джафар Джаббарлі передача ділянки «28 Травень — Мемар Аджемі» першої лінії, лінія 2 перетворюється в єдиний одноколійний перегін «Джафар Джаббарли - Шах Ісмаїл Хатаї» (з 17-го грудня 2008 двоколійний)
  • 10 грудня 2002: Ахмедлі — Азі Асланов, 1,4 км
  • 9 жовтня 2008: Мемар Аджемі — Насімі, 1,7 км
  • 30 грудня 2009: Насімі — Азадліг, 1,3 км
  • 29 червня 2011: Азадлиг — Дарнагюль, 1,6 км
  • 19 квітня 2016: Автовокзал — Мемар Аджемі-2, 2,1 км

Рухомий склад[ред.ред. код]

Рухомим складом є вагони типу 81-717/714 і їх пізніші модифікації. Вагони Еж3 зняті з пасажирських перевезень в 2008 році. Метрополітен обслуговується єдиним депо імені Нарімана Наріманова, розташованим за станцією "Бакміл". У 2010 році почалося будівництво другого депо імені Ільгара Гараєва біля станції "Дарнагюль", його відкриття очікувалось в 2016рр.

Стільниковий зв'язок[ред.ред. код]

На всіх станціях і на ряді перегонів бакинського метро діють місцеві стільникові оператори Bakcell та Azercell.

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]