Баклан малий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баклан малий
Phalacrocorax pygmeus NEUMANN.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сулоподібні (Suliformes)
Родина: Бакланові (Phalacrocoracidae)
Рід: Баклан (Phalacrocorax)
Вид: Баклан малий
Біноміальна назва
Phalacrocorax pygmeus
(Pallas, 1773)
Ареал поширення виду     Гніздування      Осіле проживання      Зимування      Випадкова поява
Ареал поширення виду     Гніздування      Осіле проживання      Зимування      Випадкова поява
Синоніми
Microcarbo pygmeus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Phalacrocorax pygmeus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Phalacrocorax pygmeus
ITIS logo.svg ITIS: 561972
IUCN logo.svg МСОП: 22696734
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 413946

Бакла́н мали́й[1] (Phalacrocorax pygmeus, трапляються також назви Phalacrocorax pygmaeus[2][3], Phalacrocoras pygmaeus[4][5]) — птах родини Бакланові (Phalacrocoracidae) ряду сулоподібних (Suliformes). Один з 39 видів роду, один з 3 видів у фауні України.

Зовнішній вигляд та морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Pygmy cormorant - Aammiq Wetland.jpg

Найменший серед бакланів фауни України. Маса тіла — 650–800 г, довжина тіла — 45-55 см, розмах крил — 75-90 см. У дорослого птаха в шлюбному вбранні голова і шия темно-каштанові, решта оперення чорна. На голові і тулубі дрібні білі риски. Крила з синьо-фіолетовим металічним лиском. Дзьоб, гола шкіра в кутах дзьоба і ноги темно-бурі. Райдужна оболонка ока темно-коричнева. У позашлюбному вбранні білі риски і металічний лиск відсутні; горло білувате; весь низ темно-бурий, дзьоб бурий, гола шкіра у кутах дзьоба жовта; ноги бурі. Молодий птах подібний до дорослого у позашлюбному вбранні, але груди і черево білуваті; райдужна оболонка ока світло-коричнева.

Ареал виду та його поширення в Україні[ред. | ред. код]

Ареал виду: Південно-Східна Європа, Північно-Східна Африка, Мала Азія, райони Каспійського та Аральського морів. Зимує там само і дещо південніше. В Україні гніздиться на Азово-Чорноморському узбережжі, переважно у дельтах Дунаю, Дністра, Дніпра та на Східному Сиваші, невеликі поселення є в інших місцях півдня країни. З кінця 1990-х рр. помітно збільшив чисельність і освоїв нові території. Зрідка трапляється на півночі, зокрема у Київській області, та на Закарпатті. Окремі реєстрації можливі на всій території країни, особливо у басейні Дніпра.

яйце Microcarbo pygmeus - Тулузький музей

Чисельність і причини її зміни[ред. | ред. код]

На кінець 1980-х рр. чисельність у світі оцінювали у 13 тис., у Європі — у 6,2-7,5 тис. пар. У наступні роки вона швидко зростала, особливо в Європі. У 2002 р. тільки у дельті Дунаю гніздилась 9 тис. 341 пара, у тому числі 1 тис. 30 в українській її частині. На початку XXI ст. в Україні, переважно у Придунав'ї, нараховували до 2 тис. пар. Причини скорочення чисельності точно не встановлено: ймовірно, освоєння водно-болотних угідь, загибель у знаряддях риболовного промислу, відстріл на полюванні, зростання фактору непокою, аномально суворі окремі зими.

Особливості біології[ред. | ред. код]

Моногам. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий птах. На більшій території перелітний, у дельті Дунаю частково осілий птах. До гніздування приступає у другій половині березня − першій половині квітня. Гніздиться майже винятково у великих змішаних колоніях лелекоподібних птахів. У кладці 3-7, частіше 4-6 яєць. Насиджують обидва партнери. Молоді баклани починають літати у віці 2-2,5 місяців. Статевої зрілості досягає у 2-3-річному віці. Живиться переважно дрібною рибою, рідше ракоподібними, земноводними, водяними комахами.

Охорона[ред. | ред. код]

Включено до Червоної книги України (2009) (статус − зникаючий), Європейського червоного переліку, Боннської (Додатки ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій. Охороняється у Дунайському та Чорноморському біосферних заповідниках, Нижньодністровському національному природному парку. Потрібно заповідати придунайські оз. Кугурлуй та Картал. Розмножується у зоопарках світу, в Україні достовірних даних про розмноження у неволі немає.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Phalacrocorax pygmaeus у Європейському червоному списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991)
  3. Баклан малий у Червоній книзі України
  4. [https://web.archive.org/web/20110827095612/http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/_tvar/evrotvar.htm Архівовано 27 серпня 2011 у Wayback Machine. Види тварин України, занесені до Європейського червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991) на сайті Міністерства екології та природних ресурсів України]
  5. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Наказ від 16.02.2005 N 67 «Про затвердження Інструкції про зміст та складання документації державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду України»

Посилання[ред. | ред. код]

  • Жмуд М. Є. Баклан малий // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 401. — ISBN 978-966-7059-0-7.
  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. — Київ, 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.

Література[ред. | ред. код]