Баклан ракіурайський
| Баклан ракіурайський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Leucocarbo stewarti (Ogilvie-Grant, 1898) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Phalacrocorax stewarti | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Баклан ракіурайський[1] (Leucocarbo stewarti) — вид сулоподібних птахів родини бакланових (Phalacrocoracidae).
Назва[ред. | ред. код]
Видова назва stewarti вказує на типове місцезнаходження — острів Стюарт. Видовий епітет української назви «ракіурайський» походить від назви острова маорійською мовою — Ракіура.
Поширення[ред. | ред. код]
Ендемік Нової Зеландії. Гніздиться на острові Стюарт та дрібних островах протоки Фово[2]. Загальна чисельність виду становить не більше 2500 птахів.[3]
Опис[ред. | ред. код]
Птах завдовжки 68 см, розмахом крил до 110 см, вагою 1,8–2,9 кг. Самці більші за самиць. Птах має верхню частину чорного кольору із зеленкуватим відтінком та білу нижню частину. Щоки й покривала вух чорні. Деякі особини мають білі плями на спині та крилах. На голові є чорний гребінь. У шлюбний період у птахів є пара темно-помаранчевих карункулів над основою дзьоба перед очима та червона основа нижньої щелепи. Навколо очей є блакитне кільце. Дзьоб темно-коричневий. Лапки рожеві.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Живиться дрібною рибою і морськими безхребетними. За здобиччю пірнає на глибину до 30 м. Сезон розмноження починається у вересні. Створює моногамні пари на сезон. Гніздиться на землі на виступах і вершинах крутих скель у колоніях від 10 до сотні птахів. Гнізда будує з болота, водоростів і трави. Відкладає 2—3 яйця. Обоє батьки насиджують яйця.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Heather, Barrie; Robertson, Hugh (2015). The Field Guide to the Birds of New Zealand. New Zealand: Penguin. с. 290. ISBN 978-0-143-57092-9.
- ↑ Platt, John R. (25 березня 2016). Scientists Solve A Shag-adelic Bird Mystery. Audubon. National Audubon Society. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 15 квітня 2016.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|