Бакрадзе Валеріан Мінайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валеріан Бакрадзе
груз. ვალერიან ბაქრაძე


Прапор
Голова Ради міністрів Грузинської РСР
9 липня 1937 — грудень 1946
Попередник: Герман Мгалоблішвілі
Наступник: Захарій Чхубіанішвілі
Прапор
Голова Ради міністрів Грузинської РСР
16 квітня — 20 вересня 1953
Попередник: Захарій Кецховелі
Наступник: Гіві Джавахішвілі
 
Партія: РКП(б)1921)
Народження: 1901(1901)
с. Сева, Грузія
Смерть: 1971(1971)
Національність: грузин
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Нагороди:
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоного Прапора

Бакрадзе Валеріан Мінайович (груз. ვალერიან ბაქრაძე; 1901(1901), село Сева Рачинського повіту Кутаїської губернії, тепер Республіка Грузія — 1971, місто Тбілісі, Республіка Грузія) — радянський грузинський партійний діяч. Член Бюро ЦК КП(б) Грузії у 1934—1953 р. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1939—1954 р. Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го скликань (1937—1954).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в родин робітника-вибійника марганцевих рудників. У 1911 році закінчив однокласну школу в селі Сева.

У грудні 1911 — листопаді 1914 р. — учень-підручний столяра, а у листопаді 1914 — січні 1917 р. — столяр столярної майстерні Керера у місті Тифлісі. У січні 1917 — січні 1918 р. — столяр столярної майстерні розподільного пункту в Тифлісі. У січні 1918 — лютому 1919 р. — селянин в родинному господарстві у селі Сева.

У лютому 1919 — квітні 1920 р. — рядовий 1-го полку Грузинської національної армії в Тифлісі. У квітні 1920 — березні 1921 р. — хворів, жив у родичів у селі Сева.

У березні 1921 — січні 1923 р. — старшина ескадрону 1-го Грузинського кавалерійського полку Червоної Армії в Тифлісі.

Член РКП(б) з червня 1921 року.

У лютому 1923 — березні 1924 р. — начальник Душетської районної міліції. У березні — жовтні 1924 р. — секретар Душетського повітового комітету КП(б) Грузії.

У жовтні 1924 — травні 1925 р. — слухач річних курсів повітових партійних працівників при ЦК ВКП(б) у Москві.

У травні — серпні 1925 р. — завідувач організаційного відділу Душетського повітового комітету КП(б) Грузії, у серпні 1925 — вересні 1928 р. — відповідальний секретар Душетського повітового комітету КП(б) Грузії. У вересні 1928 — серпні 1929 р. — інструктор ЦК КП(б) Грузії в Тифлісі.

У серпні 1929 — липні 1930 р. — відповідальний секретар Кахетинського окружного комітету КП(б) Грузії в селі Гурджаані.

У серпні 1930 — листопаді 1931 р. — слухач курсів марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б) у Москві, закінчив тільки перший курс.

У листопаді 1931 — січні 1934 р. — завідувач відділу агітації і масових кампаній ЦК КП(б) Грузії в Тифлісі. У січні — червні 1934 р. — начальник Політичного сектору Народного комісаріату землеробства Грузинської РСР.

У червні — жовтні 1934 р. — голови виконавчого комітету Тіфліської міської ради.

30 грудня 1934 — липень 1937 р. — 2-й секретар ЦК КП(б) Грузії.

З липня 1937 до грудня 1946 року — голова Ради Народних Комісарів (з 9 квітня 1946 — Ради Міністрів) Грузинської РСР.

З грудня 1946 до квітня 1952 року обіймав пост заступника голови Ради Міністрів Грузинської РСР, також з квітня 1947 до квітня 1952  — міністр харчової промисловості Грузинської РСР. У квітні 1952 — квітні 1953 р. — 1-й заступник голови Ради Міністрів Грузинської РСР.

У квітні — вересні 1953 року вдруге займав пост голови Ради міністрів Грузинської РСР, одночасно був міністром легкої та харчової промисловості.

У серпні — жовтні 1953 р. — керуючий тресту «Грузшовкопром». У жовтні 1953 — травні 1954 р. — хворів, не працював. З травня 1954 року — директор Цителхевського винного заводу об'єднання «Самтрест» Маяковського району Грузинської РСР.

Потім — на пенсії у місті Тбілісі. Помер в Тбілісі у березні 1971 року.

Нагороди[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]