Бакуменко Олександр Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Данилович Бакуменко
Bakumenko O.D.jpg
Олександр Бакуменко (Київ, 2015)
Народився 25 листопада 1953(1953-11-25) (65 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність письменник
Alma mater Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Мова творів українська
Премії Лауреат премій ім. І. Нечуя-Левицького, ім. К. Симонова, ім. О. Фадєєва, ім. І. Вільде
«Гілка Золотого каштана».

Олекса́ндр Дани́лович Баку́менко (25 листопада 1953, Київ) — український письменник, журналіст, літературознавець, краєзнавець.

Член Національної спілки письменників України (з 2005), Національної спілки журналістів України (з 2010), Національної спілки краєзнавців України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Уродженець Києва. Син письменника Бакуменка Данила Олександровича. Брат науковця Валерія Бакуменка.

Закінчив факультет прикладної математики Київського політехнічного інституту. Працював на інженерних і керівних посадах у галузі зв'язку, зокрема головним інженером обчислювального центру «Укрпошта». Згодом — головний редактор київського видавництва «Альтерпрес», відповідальний секретар Київської письменницької організації, відповідальний секретар Національної спілки письменників України, перший заступник, згодом голова правління Українського фонду культури імені Бориса Олійника.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор понад 30 книжок поезії і прози.

  • поетичних збірок «Серпневий падолист», «Сніги ідуть весною», «Батьків камертон», «У пісні вічності душа…», «Напуття»;
  • художньо-документальних романів «Захисник Чернечої гори», «Зодчий Слова», «Король Ринкової вулиці», «Родолібіє»;
  • книжок публіцистичних нарисів «Про вічне у пісні і слові…», нарисів про сучасних письменників «Доброзвучна Муза», «У сузір'ї Дніпра»;
  • літературознавчих повістей-есеїв «Народний пісняр», «Світло казкової істини», «Володар безцінного скарбу», «Острів зневір і сподівань», «Літопис обманутого покоління», «З племені переможців», «У майбутнього слух абсолютний», «Формула вічної поезії», «Магнітне поле життєлюба», «Літературний аташе»;
  • роману «Король Ринкової вулиці» (Київ: Преса України, 2013), який Національна спілка краєзнавців України висунула на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2016 року[1].

Переклав з російської і видав друком роман Ю. Виноградова «Солодка каторга». Упорядник посмертних книжок Д. Білоуса «Мандрівка в Країну Чеснот», «Жар-птиця», «Тобі, Україно»; Д. Бакуменка «Кардіограма мужності»; Г. Коваля «Не дають мені спать солов'ї».

У співавторстві з українськими композиторами створив понад 100 пісень, що увійшли до репертуару народних артистів України Володимира Оберенка, Олександра Василенка, Світлани Мирводи, заслужених артистів України Івана Красовського, Василя Волощука, Олеся Коляди, арт-студії «Нова пісня», ансамблю Збройних Сил України, ансамблю МНС та дитячого хору Українського радіо і телебачення.

Видано книжку пісень на вірші О. Бакуменка «У пісні вічності душа» та компакт-диск пісень на його вірші «Серпневі зорі», а також книжку мистецтвознавчих нарисів «Про вічне у пісні і слові».

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Диплом літературної премії «Гілка золотого каштана», підписаний Олександром Бакуменком

Голова правління Українського фонду культури імені Бориса Олійника з 2017 року. Президент ВГО «Українська асоціація письменників художньо-соціальної літератури». Академік-секретар з літературознавства й мистецтвознавства Міжнародної академії освіти та науки.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Почесний зв'язківець України
  • Нагороджений медалями, вищими відомчими відзнаками УФК «За подвижництво в культурі» та «Почесною відзнакою» Національної спілки письменників України.

Лауреат літературно-мистецьких премій:

  • Премія імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військово-патріотичної тематики у творах літератури та мистецтва (2018)
  • Міжнародна літературно-мистецька премія імені Володимира Винниченка (2016)
  • Міжнародна літературна премія імені Ірини Вільде (2016)
  • Міжнародна літературна премія імені Івана Кошелівця (2015)
  • Міжнародної літературно-мистецької премії імені Миколи Сингаївського (2013)
  • Міжнародна літературна премія імені Олександра Фадєєва (2009)
  • Міжнародна літературна премія імені Костянтина Симонова (2007)
  • Міжнародної літературно-мистецької премії «Гілка Золотого каштана» (2001)
  • Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. І. Нечуя-Левицького (2008)
  • Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Олександра Олеся (2011)

Дипломант Інтернет-конкурсу літературних критиків «Буквоїд-2011».

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6.

Посилання[ред. | ред. код]