Балабуха Андрій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балабуха Андрій Дмитрович
Андрей Дмитриевич Балабуха
Народився 10 квітня 1947(1947-04-10) (72 роки)
Ленінград, Санкт-Петербург, СССР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Національність СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність прозаїк, критик
Жанр Фантастика
Сайт: balaboukha.narod.ru

Андрій Дмитрович Балабуха (нар. 10 квітня 1947 року, Ленінград) — російський письменник-фантаст і критик. Працював топографом, інженером-проектувальником. Друкуватися почав з 1966 року, з 1974 року — професійний письменник, з 1988 року — член Спілки письменників СРСР.

Перший виступ в фантастиці — участь в колективній радіовиставі ленінградських письменників-фантастів «Час кристалів говорити» (1966), перша сольна публікація — «Апендикс» (1968). З 1970 року виступає також в галузі літературної критики, автор статей, оглядів, передмов до фантастичних творів (ряд робіт написаний у співавторстві з Є. Брандісом, А. Брітіковим, Вл. Дмитриєвським). Відомий також своїми перекладами фантастичних творів західних авторів, а також науково-художніми нарисами і есе, написаних в жанрі фолк-хісторі.

Навчався в ЛІТО Бориса Стругацького з багатьма петербурзькими письменниками. Зокрема, Михайлом Веллером.

Премії та нагороди[ред. | ред. код]

  • 1992 року, Лауреат премії ім. І. Єфремова за загальний внесок у вітчизняну фантастику. Вручалася в рамках XI фестивалю «Аеліта»
  • 1993, Літературної премії ім. А. Р. Бєляєва за серію критичних статей про англо-американських письменників-фантастів
  • 2006, Бєляєвська премія за науково-художню книгу "Коли брешуть підручники історії. Минуле, якого не було "

Книги[ред. | ред. код]

  • «Предтечі». Науково-фантастичні розповіді. Таллінн, 1978.
  • «Люди кораблів». Фантастичні повісті. Л., 1982.
  • «Нептунова арфа». Фантастико-пригодницький роман. М., 1986.
  • «Чудо людини та інші оповідання». Фантастичні розповіді. Л., 1990..
  • «Епіциклів». Збірка віршів. СПб., 2001..
  • «Епіграми». СПб., 2002.

Посилання[ред. | ред. код]