Балакирев Мілій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Балакирев Мілій Олексійович
Милий Балакирев.jpg
Основна інформація
Дата народження 2 січня 1837(1837-01-02)[1][2][3]
Місце народження Нижній Новгород, Російська імперія[2][4][3]
Дата смерті 29 травня 1910(1910-05-29)[1] (73 роки)
Місце смерті Санкт-Петербург, Російська імперія[5]
Країна Російська імперія
Професії композитор[2][4][3], диригент[2], педагог[d], музикознавець[d] і піаніст[2]
Нагороди
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Q: Цитати у Вікіцитатах
Файли у Вікісховищі?
М. Балакирев, 1860-ті роки

Мілій Олексійович Бала́кирев (21 грудня 1836 (2 січня 1837)(18370102) — 16 (29) травня 1910) — російський композитор, піаніст, диригент, музично-громадський діяч. Очолював «Нову російську музичну школу» («Могутню купку»).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у Нижньому Новгороді в сім'ї чиновника. Навчався в Казанському університеті (математичний факультет). Широкі знання з музики здобув головним чином шляхом самоосвіти. Від 1855 року Балакирев жив у Петербурзі. Музичні нахили проявилися дуже рано. Мати відвезла його до Москви до відомого піаніста Дюбюка. Але через матеріальну скруту заняття в Москві було недовгим. Повернувся до Нижнього Новгорода, де брав уроки музики у диригента оркестру місцевого театру Карла Ейзріха. Волзькі пісні пробудили у дитини любов до народної творчості.

Михайло Глінка високо цінував його талант. Ідейне виховання Балакирева та формування його естетичних поглядів відбувалися під впливом передового демократичного руху 50—60-х рр., а також дружби з художнім критиком Володимиром Стасовим. Великий музичний талант, широка ерудиція і прогресивні погляди Балакирева сприяли високому авторитету його серед молоді, що об'єднувалась навколо нього і Стасова. Балакирев і «балакиревський гурток» ставили перед собою завдання творити музику, основану на глибокій ідейності, народності та реалізмі. 1862 року Балакирев організував безплатну музичну школу, якою керував до початку 70-х років і з 1881 по 1908 рік.

Творчості Балакирева характерна програмність, виразність та барвистість музичної мови. Серед його творів — «Увертюра на теми трьох російських народних пісень» (1858), увертюра на три російські теми «Тисяча літ», 1862 (в пізнішій ред. — «Русь»), дві симфонії (1898, 1908), концерт для фортепіано з оркестром (закінчений Сергієм Ляпуновим) та ін. Балакирев використовував також кавказькі мелодії (фантазія «Ісламей» для фортепіано, 1869; симфонічна поема «Тамара» за Лермонтовим, 1882; романси) і звертався до музики слов'янських народів (увертюра «В Чехії», 1867; «Шопеніана», 1908). Велике значення мають видані Балакиревим дві збірки російських народних пісень (1866, 1900).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д Э. Балакирев // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. ЭнгельМосква: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 70–71.
  3. а б в Балакирев, Милий Алексеевич // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1891. — Т. IIа. — С. 782–783.
  4. а б Balakirev, Mili Alexeivich // 1911 Encyclopædia Britannica — 11 — New York City: 1911. — Vol. 3. — P. 234.
  5. Балакирев Милий Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред.ред. код]