Балаклавська битва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балаклавська битва
Кримська війна
Військовий табір біля Балаклави
44°34′18″ пн. ш. 33°34′23″ сх. д. / 44.57175833000000154° пн. ш. 33.57309443999999843° сх. д. / 44.57175833000000154; 33.57309443999999843
Дата: 25 жовтня 1854
Місце: Балаклава, Севастополь, Україна
Результат:
Сторони
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія


Flag of France.svg Франція
Ottoman flag.svg Османська імперія

Flag of Russia.svg Російська імперія
Командувачі
Flag of the United Kingdom.svg Фіцрой Раглан,
Flag of France.svg Франсуа Канробер
Flag of Russia.svg Павло Ліпранді
Військові сили
біля 4500 біля 23 000
Втрати
британці — 122 вбитих (в т. ч. — 12 офіцерів), 268 поранених (в т. ч. — 2 генерала, 25 офіцерів), 59 полонених (в т. ч. — 4 офіцери); всього — 449 чол. (в т. ч. 2 генерал і 41 офіцер), 2 гармати, 1 прапор
французи — 13 вбитих (в т. ч. — 2 офіцери), 28 поранених, 3 полонених; всього 44 чол. (в т. ч. — 2 офіцери).
турки — 170 вбитих (в т. ч. — 7 офіцерів), 200 поранених, 89 полонених (в т. ч. — 2 офіцери); всього 459 чол. (в т. ч. — 9 офіцерів),8 гармат, 1 значок
Всього — 305 вбитих (в т. ч. — 21 офіцер), 496 поранених (в т. ч. — 2 генерала, 25 офіцерів), 151 полонених (в т. ч. — 6 офіцерів). Всього — 952 чол. (в т. ч. — 2 генерали, 52 офіцери), 10 гармат, 1 прапор, 1 значок.
131 вбитий (в т. ч. — 7 офіцерів), 481 поранений (в т. ч. — 1 генерал , 32 офіцери), 15 зниклі без вісті.,
всього — 627 чол. (в т. ч. 1 генерал, 39 офіцерів).

Балаклавська битва відбулася 13 (25) жовтня 1854 і була однією з найбільших битв Кримської війни 18531856 років між союзними силами Великої Британії, Франції і Туреччини з одного боку, і російськими військами — з іншого.

Битва відбулася в долинах на північ від Балаклави, обмежених невисокими Федюхіними горами, Сапун-горою і річкою Чорною. Це була перша і єдина битва Кримської війни, в якій російські війська істотно переважали в силах.

Три визначні події битви, що не дали залишитися їй другорядною: захист шотландців від наступу росіян (також називається «тонкою червоною лінією» фр. la mince ligne rouge), атака важкої британської бригади, яка, проти очікування, обернулася успіхом, і атака легкої британської бригади, проведена лордом Кардіганом після серії непорозумінь і яка призвела до великих втрат.

Битва не стала вирішальною. Британці згорнулися поблизу Севастополя, а росіяни зберегли свої гармати і позицію[1].

Розташування військ та сили супротивників[ред. | ред. код]

Розташування військ

У жовтні російські війська наблизилися до союзної Балаклавської бази.

Місто і порт Балаклава, розташовані за 15 км на південь від Севастополя, були базою британського експедиційного корпусу в Криму. Удар російських військ по позиціях союзників коло Балаклави міг, у разі успіху, привести до деблокування обложеного Севастополя і до зриву постачання англійців.

Російський загін під командуванням генерала від інфантерії Павла Ліпранді, налічував близько 16 тисяч чоловік і включав Київський і Інгерманландський гусарські, Уральський і Донський козацькі, Дніпровський і Одеський піхотні полки і ряд інших частин і підрозділів. Генерал Ліпранді обіймав посаду заступника головнокомандувача російськими військами в Криму князя Олександра Меншикова.

В середині вересня 1854 року на горбах навколо зайнятої Балаклави союзні війська побудували 4 редути (3 великі і один менший), які обороняли розміщені там за розпорядженням лорда Раглана турецькі війська. На кожному редуті знаходилося по 250 турецьких солдатів і по 1 англійському артилеристові. Артилерією, проте, були озброєні лише 3 великі редути. У Балаклаві розташовувався табір і військові склади союзних військ. Англійці зневажливо обходилися зі своїми турецькими союзниками, піддавали їх тілесним покаранням, обмежували раціон харчування за щонайменші проступки. Сили союзників, в основному представлені британськими військами, включали дві кавалерійські бригади. Бригада важкої кавалерії під командуванням бригадного генерала Джеймса Скарлетта складалася з 4 і 5 гвардійських драгунських, 1, 2 і 6 драгунських полків (5 двох-ескадронних полків, усього 800 чол.) і розташовувалася на південь, ближче до Балаклави. Північні позиції, ближче до Федюхіних гір, займала бригада легкої кавалерії, що включала 1 уланський полк, 2 гусарські і 2 полки легких драгунів (Загалом — 5 полків двоескадронного складу, всього 700 чол.). Командував легкою бригадою генерал-майор лорд Джеймс Кардіган. У легкій кавалерії, що вважалася елітним родом військ, служили представники відомих аристократичних родин Великої Британії. Загальне командування британською кавалерією здійснював генерал-майор граф Джордж Лукан. У битві брали участь також французькі і турецькі підрозділи, але їх роль була незначною. Кількість військ союзників становила близько двох тисяч чоловік. Британським експедиційним корпусом командував генерал-лейтенант лорд Фіцрой Раглан, французьким, — дивізійний генерал Франсуа Канробер.

Перебіг битви[ред. | ред. код]

Битва почалася ще до світанку, близько п'ятої ранку. Росіяни штиковою атакою вибили турецькі війська з редуту № 1, розташованого на південному фланзі на Кадикойських висотах, і вбили близько 170 турків. Три редути, що залишилися, розташовані на північ і північний захід, були кинуті турками без бою. Турецькі війська, панічно втікаючи, не привели в непридатність артилерію, що розташовувалася на редутах, і росіянам як трофей дісталося дев'ять британських гармат. Англійцям довелося зупиняти відступаючих турків силою зброї.

Захопивши редути, при спробі подальшого розвитку атаки з метою виходу до Балаклави, росіяни наштовхнулися на найсильніший опір важкої кавалерії Джеймса Скарлетта і 93-го шотландського піхотного полку баронета Коліна Кемпбелла. Для того, щоб прикрити занадто широкий фронт атаки російської кавалерії, Кемпбелл наказав своїм солдатам вишикуватися в шеренгу по двоє, замість передбаченої статутами в таких випадках шеренги по четверо. Слова наказу Кемпбелла і відповідь на них його ад'ютанта Джона Скотта увійшли до британської військової історії:

- Наказу до відходу не буде, хлопці. Ви повинні померти там, де перебуваєте.
- Так, сер Колін. Якщо знадобиться, ми це зробимо.

Кореспондент «Таймс» описав потім шотландський полк у цей момент як «тонку червону смужку, що нащетинилася сталлю». З часом цей вираз став сталим словосполученням «тонка червона лінія», що означає оборону з останніх сил.

Атака російських військ була відбита. Генерал Ліпранді вважав, що на цьому денне завдання виконане.

Атака легкої кавалерійської бригади[ред. | ред. код]

Атака легкої бригади. Картина Річарда Вудвіля.

Але лорд Фіцрой Раглан був украй невдоволений втратою дев'ятьох гармат на початку бою і віддав наказ, який призвів до трагічних наслідків. Текст цього наказу лордові Джоржу Лукану, записаний генерал-квартирмейстером Р. Єрі, свідчив:

«Лорд Фіцрой Раглан бажає, щоб кавалерія швидко пішла в наступ на супротивника, що знаходиться перед нею, і не дозволила йому відвезти в тил гармати. Батарея кінної артилерії може супроводжувати. Французька кавалерія на вашому лівому фланзі. Негайно. Р. Єрі».

У тлумаченні наказу сталося непорозуміння. Але це не зупинило його виконання. Результатом стала лобова атака бригади легкої кавалерії на потужну артилерійську батарею у глибині російських позицій, по трикілометровій долині, під убивчим перехресним вогнем артилерії і піхоти, що знаходилися з обох боків на височинах уздовж усієї долини. З першої лінії вершників до російських позицій прорвалися лише близько 50 чоловік. У ході двадцятихвилинної атаки, що почалася в 12:20, загинуло 129 британських кавалеристів, а сумарно вийшли з ладу до двох третин атакуючих. Залишки бригади, тим не менш, зуміли організовано відійти на вихідні позиції. Один з учасників битви, французький генерал П'єр Боске сказав фразу, що увійшла до історії, — «Це було чудово, але так не воюють». Менш відома кінцівка фрази свідчила «Це було божевіллям». Словосполучення «атака легкої кавалерії» (або «атака легкої бригади») стало крилатим виразом в англійській мові, таким, що означає відчайдушно сміливі, але приречені дії.

Підсумки битви[ред. | ред. код]

Битва кавалеристів

До кінця бою супротивники залишилися на своїх ранішніх позиціях. З боку союзників загинуло: британців — 547 чоловік, французів — 23 людини, турки — 170 чоловік. Загальне число поранених союзників невідоме, але тільки турків в ході битви було поранено понад 300 чоловік. Втрати росіян убитими і пораненими — 617 чоловік. Деякі західні джерела, що приводять втрати союзників близько 600 чоловік, не враховують істотні втрати турецького експедиційного корпусу, який в ході Балаклавської битви був повністю деморалізований і більше, як самостійна бойова одиниця, в ході війни не використовувався. Окремі підрозділи турецького експедиційного корпусу надавалися англійським і французьким частинам як допоміжні, і використовувалися в основному для будівництва оборонних споруд і перенесення вантажів. Росіяни не змогли в ході Балаклавської битви досягти поставленої мети — розгромити англійський табір і перервати постачання англійських військ. Тим не менш, підсумком битви стала відмова союзників від ідеї захоплення Севастополя штурмом і перехід до позиційної облоги.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Грант Р. Дж. Nationalisme et modernisation — La guerre de Crimée et la Russie en Asie — Guerre de Crimée — Balaklava // Batailles — les plus grands combats de l'antiquité à nos jours = Battles — a visual journey trought 5,000 years of combat. — 1-е вид. — М. : Flammarion, 2007. — С. 260. — ISBN 978-2-0812-0244-3. (фр.)

Посилання[ред. | ред. код]