Баламутівка (Хмельницький район)
| село Баламутівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Хмельницький район |
| Громада | Розсошанська сільська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 511 |
| Поштовий індекс | 32122 |
| Телефонний код | +380 3853 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°18′45″ пн. ш. 27°02′54″ сх. д. / 49.31250° пн. ш. 27.04833° сх. д.Координати: 49°18′45″ пн. ш. 27°02′54″ сх. д. / 49.31250° пн. ш. 27.04833° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
305 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 31362, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Розсоша, вул. Центральна, 4 |
| Карта | |
  Баламутівка | |
 Баламутівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Баламу́тівка — село в Україні, у Розсошанській сільській громаді Хмельницького району Хмельницької області.
Походження назви[ред. | ред. код]
Костянтин Тищенко у своїй праці «Правда про походження українців» відносить назву Баламутівка до монголізмів (гунських і пізніших), а час їхнього виникнення — до VI—XIII століть н. е.[1]
Існують такі версії про походження назви Баламутівка:
- від дієслова збаламутитися, оскільки селяни не послухали поміщика і поселилися не в урочищі Круча, а між річками Вовк і Фоса;
- баламути — назва мешканців зруйнованого селища, які поселилися в заплавах.
Але ймовірно, що назва походить від власного імені засновника села.[2]
До давніх варіантів назви відносяться Balamutowcze (1583), Balamatowka (1650), Balamutowce (1678), Bałamutowka (1784), Баламутовка (1800)[2]
Географія[ред. | ред. код]
У селі є чотири ставки. Один із них, «Панський став», викопаний за Анциферова М. Є. на початку XX століття. Також у селі є ще три ставки: «Великий став», «Польовий став», «Малий став».[3]
Історія[ред. | ред. код]
На полях біля села є три давні кургани. Ще один розташований у селі.[4]
За 1,7 км на захід від села, на лівому березі струмка, що тече через село, розташоване поселення черняхівської культури. Поселення внесено до реєстру як об'єкт археології місцевого значення.
Ймовірна дата виникнення села з невеликих хуторів — 1564 рік[3].
У 1583 році було власністю роду Сенявських[5].
У 1715 році за підтримки князя Адама Чорторийського в Баламутівці була побудована трикупольна церква святого Архистратига Михаїла, а 1886 року — дзвіниця. Свого часу храм був уніатським, потім — православною церквою[3].
1862 року в Баламутівці була заснована трикласна церковно-приходська школа.
У кінці ХІХ століття село відносилось до Шаравської волості Проскурівського повіту. Було власністю Поморських, Погорецьких, у 1880 році власником був Порай-Кошиця.[5]
Станом на 1885 рік налічувало 118 дворів, 705 мешканців, мало парафіяльну православну церкву, школу, цегельний завод, постоялий двір, водяний млин[6].
1898 року село належало почесному громадянину Євгену Феодоровичу Анциферову, який проживав в Одесі на Херсонській вулиці[7]. На початку XX століття село перейшло до його сина, Анциферова М. Є. При ньому був викопаний «панський став», побудовано водяний млин, гуральню, розбито величезний парк.
В 1906 році з квітня по листопад у селі відбувались заворушення селян. У 1913 році була збудована нова школа земського типу. В трьох класах навчалося 23 учні.
У 1918 році у Баламутівці діяла народна школа, при цьому земство сплачувало 500 карбованців річних оренди приміщення для земської школи, інші 100 карбованців — місцевий священник[8]. У 1918 році селяни спалили панський маєток.[9]
Після приходу до влади більшовиків, у 1920 році, діяв лікнеп для дорослих.
У 1929 році у селі було створено колгосп «Вільна праця», головою якого був Олійник О. С. В 1933 році колгосп перейменовано на імені Косіора, в 1938 році — імені Горького, в 1959 році — «Шлях Леніна», в 1963 році — «Гігант».
У 1933 році церкву було зруйновано активістами.
Під час Голодомору 1932—1933 років, за даними різних джерел, в селі загинуло біля 20 осіб. У 2008 році встановлено імена 15.[10]
У 1938 році у селі було засновано хор «Барвінок», якому 1970 році було присвоєно звання «народного хору».
В 1944 році в селі працювала семирічна школа. До неї ходили учні із сусідніх сіл — Шумівців, Лугового, хутора Виноградівського[3].
Станом на 1971 рік у селі проживала 1021 особа, була садиба найбільшого в районі колгоспу «Гігант», який спеціалізувався на свиноводстві, працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека, швейна майстерня.[9]
У 1975 році відкрили новозбудовану школу, у якій діяв гурток юних конструкторів. Найвищим досягненням гуртка було створення робота, якого нарекли ТУПом (телекерований універсальний прилад).[3]
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
У 2006 році народному хору «Барвінок» присвоєно звання «Народний аматорський колектив».
4 січня 2015 року відбулося перше богослужіння у новозбудованому храмі на честь Архистратига Михаїла (УПЦ КП, тепер ПЦУ).
У 2015 році Баламутівська загальноосвітня школа І-III ступенів отримала статус навчально-виховного комплексу[3].
Інфраструктура[ред. | ред. код]
У селі діє середня загальноосвітня школа, є магазини, відділення «Укрпошти», фельдшерсько-акушерський пункт, клуб.
Населення[ред. | ред. код]
Населення становить 511 осіб.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Хімічев Борис Петрович (12 січня 1933, Баламутівка — 14 вересня 2014, Москва) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист Росії (1993). Знімався у фільмах: «Айвенго», «Ати-бати, йшли солдати...», «Голова професора Доуеля», «Земля Санникова», «ТАРС уповноважений заявити…», «Баязет» та ін.
- Нагорний Леонід Сергійович — керівник хору «Барвінок», «Заслужений працівник культури»
- Дехтяр Іван Іванович — вчитель фізики, був керівником гуртка юних конструкторів
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Баламутівка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тищенко, К.М. (2012). Правда про походження українців (укр) . Український тиждень. с. №16, мал.5.
- ↑ а б Торчинська Н. М., Торчинський М. М (2008). Словник власних географічних назв Хмельницької області (укр) . Хмельницький: Авіст. ISBN 978-966-96969-3-9.. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 18 квітня 2019.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка) - ↑ а б в г д е упоряд. Груник О.Д. (2015). Баламутівка рідна – тебе величаю : інформаційнодовідкове видання (PDF) (укр) . Баламутівка: Ярмолинецька ЦБС, Б-ф с. Баламутівка. Архів оригіналу (PDF) за 18 квітня 2019. Процитовано 18 квітня 2019.
- ↑ Археологія та стародавня історія Ярмолинецького району. Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 18.04.19.
- ↑ а б Filip Sulimierski i Władysław Walewski (1880). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich (пол) . Warszawa. с. т.І, стор.94, т.XV ч.1, с.75. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 18 квітня 2019.
- ↑ Зепринский В.В. (1885). Волости и важнейшие селения.Губернии Малороссийские и юго-западные [Харьковская, Полтавская, Черниговская, Киевская, Волынская, Подольская] (рос) . С.-Пб: Центральный статистич.комитет. с. 279. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 18 квітня 2019.
- ↑ сост.В.К.Гульдман (1898). Поместное землевладение в Подольской губернии (рус) . Кам.-Под.: Подольский статистический комитет. с. 40.
- ↑ З життя України й Поділля (PDF) (укр) . С.: Село. с. № 44, 45.с.26.[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ а б Мехеда М. І. , Гаврик Ю. О., Галай Д. М. , Гарнага І. В., Главак Т. В. , Гуменюк С. К., Ігнатов О. С. , Коваленко Л. А., Копилов А. О., Ланевський В. П., Мещишин А. І., Олійник Л. В., Соколяненко В. В., Степенко О. Д., Суровий А. Ф., Тищенко В. І. (1971). Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Хмельницька область (укр) . Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР. с. 694.
{{cite book}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ Гавчук І. К., Гладуняк І. В. , Слободянюк П. Я., Осадча Г. Г. (2008). Національна Книга пам′яті жертв Голодомору 1932–1933 pp. в Україні. Хмельницька область (PDF) (укр) . Хмельницький: Український інститут національної пам′яті України; Хмельницька обласна державна адміністрація. с. ч.ІІ, с.1144. ISBN 978-966-96829-8-7.. Архів оригіналу (PDF) за 18 квітня 2019. Процитовано 18 квітня 2019.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка)
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
