Баланс загроз
| Частина серії |
| Політика |
|---|
 |
|
Академічні дисципліни |
| Політичний портал |
Бала́нс загро́з (англ. balance of threat) — теорія у міжнародних відносинах, що пояснює рівновагу міжнародної системи на основі паритету між рівнем загроз від різних суб’єктів світової політики; є окремим випадком і доповненням до теорії балансу сил.[1][2]
Історія[ред. | ред. код]
Теорію балансу загроз уперше запропонував 1985 учений С.М. Волт у статті «Формування альянсів і баланс світової сили» (ориг. «Alliance Formation and the Balance of World Power»): «держави намагаються балансувати не стільки силу, скільки загрози, що йдуть від інших держав; вони реагують не на силу як таку, а на загрозу, що виходить від іншої держави чи групи держав. Це випливало з того, що загрози, власне, і є проекцією сили». Таким чином, держава пов’язує власну безпеку не із встановленням балансу сил, а із розумінням рівня і небезпеки загроз. С. М. Волт визначив чотири елементи загрози:
- сукупну силу;
- географічну близькість;
- наступальну спроможність;
- наступальні наміри.
Баланс загроз відбувається шляхом нарощування власної сили та/або створенням міждержавних альянсів, виходячи з усвідомлення рівня загроз. Прикладом цьому може слугувати створення 1949 Організації Північноатлантичного договору (НАТО) з метою збалансувати загрози безпеці держав Західної Європи і Північної Америки, що виходили від СРСР. Необхідність балансу загроз також пов’язана із виникненням безпекових загроз, що виходять не лише від держав, але і недержавних акторів, зокрема носіїв міжнародного тероризму, транснаціональної злочинності тощо.[2]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Новітня політична лексика (неологізми, оказіоналізми та інші новотвори) (PDF) (укр) . Львів: «Новий Світ – 2000». 2015. с. 25-26.
{{cite book}}:|first=з пропущеним|last=(довідка); Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка); Явне використання «та ін.» у:|first=(довідка) - ↑ а б Баланс загроз // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
Джерела[ред. | ред. код]
- Stephen M. Walt. Alliance Formation and the Balance of World Power // International Security. 1985. Vol. 9. № 4. P. 3–43.
- Walt S. The Origins of Alliances. Ithaca : Cornell University Press, 1990. 336 p.
- Levy J. S., Thompson W. R. Hegemonic Threats and Great-power Balancing in Europe, 1495–1999 // Security Studies. 2005. Vol. 14 (1). P. 1–33.
- Ковальова О. Концептуалізація альянсів у теорії міжнародних відносин // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Питання політології. 2018. Т. 34. С. 94–100.