Балдуїн III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балдуїн III
BNF, Mss fr 68, folio 233.jpg
Балдуїн III
Герб Єрусалимського королівства
Король Єрусалиму
1143 — 10 лютого 1163[1]
Попередник: Фулько I
Наступник: Аморі I
 
Народження: 1130(1130)
Єрусалим
Смерть: 10 лютого 1163(1163-02-10)
Бейрут
Поховання: Храм Гробу Господнього
Релігія: католик
Рід: Анжуйська
Батько: Фулько I
Мати: Мелісенда I
Шлюб: Феодора Комніна (королева Єрусалиму)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Балдуїн III (лат. Balduinus III; 1130(1130)10 листопада 1163[1]) — король Єрусалиму (11431162).

Ім'я[ред. | ред. код]

Названий на честь свого діда по матері.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1130 року у родині Фулько I та Мелісенди I. Виховувався під опікою матері. Здобув чудову освіту. У 1143 році після смерті батька був коронований, по праву Jure matris, разом з Мелісендою, проте остання зберегла усю повноту влади. Балдуїн більше займався військовими справами. Проте, незабаром виникла потреба нагальних дій з оборони кордонів від правителів Алепо та Дамаску. У 1147 році Балдуїн III зазнав поразки у битві при Босра. Але це не призвело до територіальних втрат держави.

Згодом надавав допомогу учасником Другого хрестового походу. У 1149 році, після загибелі князя Раймунда, встановив регенство над Антіохійським князівством. Намагався видати свою двоюрідну сестру Констанцію за свого союзника, але марно. У 1150 році він вступив у конфлікт з матір'ю стосовно володарювання в королівстві. Ця боротьба тривала до 1153 року, коли Балдуїн III нарешті повністю взяв контроль над Єрусалимом. Водночас він втручався у справи графства Триполійського (після смерті Раймунда II). Балдуїн II допоміг своїй тітці Годьєрні встановити регентсво у графсті. Тоді ж Балдуїн III робив спроби зберегти залишки Едеського графства, завдав поразки атабеку Нур ад-Діну у битві при Айнтабі, втім змушений був залишити територію Едеського графства. Ще у 1152 році здобув також перемогу над Артукідами у північній Сирії.

Разом з цим у 1153 році Балдуїн III відібрав місто Аскалон у фатимідського Єгипту. У 1156 році було також укладено мир з Нур-ад-Діном. У 1157 році король втрутився у конфлікт між Тьєрі Фландрським та Райнальдом Шатільойном за місто Шайзар. У 1158 році Балдуїн III поблизу Тиверіадського озера переміг Нур-ад-Діна, який вимушений був укласти з Єрусалимський королівством новий мирний договір, вигідний Балдуїнові.

Для зміцнення свого становища з 1157 року Балдуїн III робив спроби укласти союз з Візантією, зрештою цього вдалося досягти у 1158 році. Наступного року король стає регентом Антіохійського князівства. У цей час значення Єрусалимської держави значно зросло. Але 10 лютого 1162 в Бейруті Балдуїн III раптово помер від хвороби, яка перебігала з проявами дизентерії. Не виключають, що його було отруєно Раймундом II Триполійським, який підкупив персонального лікаря Балдуїна, що дав королю отруту (скоріше за все миш'як).

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Феодора Комніна, донька себастократора Ісаака Комніна

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Barber 2013, p. 217.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Barber, M. The Crusader States. Princeton: Yale University Press, 2013.
  • Vgl. Steven Runciman: Geschichte der Kreuzzüge. C.H.Beck, München 1995, ISBN 3-406-39960-6, S. 666 (нім.)
  • René Grousset, L'Empire du Levant: Histoire de la Question d'Orient, Paris, Payot, coll. " Bibliothèque historique ", 1949 (réimpr. 1979), 648 p. (ISBN 2-228-12530-X). (фр.)
  • Runciman, Steven (1952). A History of the Crusades, vol. II: The Kingdom of Jerusalem. New York: Cambridge University Press.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Балдуїн III