Балдуїн VI (граф Фландрії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балдуїн VI
Balduin Mons.jpg
Народився 1030[1][2]
Помер 17 липня 1070
Анон
Поховання Abbaye d'Hasnond
Діяльність політик
Титул граф[d]
Рід Фландрський дім
Батько Бодуен V Фландрський
Мати Adela of Franced
Брати, сестри Роберт I Фландрський і Матильда Фландрська
У шлюбі з Richilde, Countess of Hainautd
Діти Арнульф III Фландрський[2], Baldwin II, Count of Hainautd, Agnes de Flandred[2] і Gilbert de Gantd[2]

Балдуїн VI Монс (Миролюбний) (нім. Balduin VI. (Flandern), фр. Baudouin VI de Mons, бл. 1030 — 17 липня 1070, абатство Аннон[fr]) - граф-консорт Ено з 1051, граф Фландрії з 1067, син графа Балдуїна V Фландрського і Аделаїди Французької, дочки короля Франції Роберта II. Походив з Першого Фландрського дому.

Біографія[ред. | ред. код]

В 1045 році імператор Генріх III тимчасово передав Балдуїну маркграфство Антверпен. Раніш, батько Балдуїна — Балдуїн V втратив його під час війни з Генріхом. В 1051 році Балдуїн одружився за наполяганням батька на Ріхільді, графині Ено, вдові графа Германа. Незважаючи на протест імператора, Балдуїн заволодів графством Ено, а також графством Монс, маркграфством Валансьєн і південною частиною ландграфства Брабант. Через близьке споріднення подружжя було відлучено від церкви єпископом Камбре Енгельбертом, але потім папа Лев IX дав згоду на шлюб. Двоє дітей Ріхільди від Германа були позбавлені спадщини батька; його син Роже в 1066 році став єпископом Шалон-сюр-Марна, а дочка пішла в монастир.

Після смерті батька в 1067 році Балдуїн VI об'єднав Фландрію і Ено, де правив три роки до своєї смерті в 1070 році. Як граф Ено, Балдуїн створив між 1066 і 1070 роками гільдію в Валансьєні. Він відновив абатство Анон, де згодом і був похований. Початок його правління було відзначено заснуванням абатства Граммон (Гераардсберген), яке отримало пільги в 1068 році.

Знаючи, що він хворий, Балдуїн скликав раду в Ауденарді, на якій прийняв рішення поставити двох малолітніх синів — Арнульфа і Балдуїна під опіку матері, причому в разі смерті одного з його синів, другий повинен був йому наслідувати. Перед смертю йому вдалося передати свої землі старшому синові Арнульфу III. Також він попросив свого брата Роберта Фризького захищати своїх дітей. Він помер незабаром після цього, 17 липня 1070.

Правління Балдуїна VI ознаменувало себе періодом внутрішнього і зовнішнього миру. Незважаючи на всі запобіжні заходи, рання смерть Бодуена створила династичні суперечки. Вже 22 лютого 1071 Арнульф був убитий в боротьбі зі своїм дядьком Робертом Фризьким в битві при Касселі разом з графом Херефорда Вільямом Фіц-Осберном[3], а Роберт узурпував владу у Фландрії. Молодший син, Балдуїн II став графом Ено після загибелі Арнульфа.

Шлюб та діти[ред. | ред. код]

Дружина (з 1051): Ріхільда I (графиня Ено) (померла 15 березня 1087, Месин, похована в абатстві Анон), вдова графа Ено Германа. Діти від цього шлюбу:

Література[ред. | ред. код]

  • Пиренн А. Средневековые города Бельгии. — СПб.: Издательская группа «Евразия», 2001. — 512 с. — 2000 экз.
  • E. Brandenburg. Die Nachkommen Karls des Großen. — Leipzig, 1935. — С. 9.
  • Alberdingk Thijm. Balduin VI. — Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). — Leipzig: Band 2. Duncker & Humblot, 1875. — С. 9.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. British Museum person-institution thesaurus
  2. а б в г Lundy D. R. The Peerage
  3. В деяких джерелах сказано, що вдова Балдуїна Ріхільда ​​вийшла за нього заміж незадовго до битви при Касселі.
  4. Можливо, черниця в бенедиктинському монастирі, згадувана в Annales Hanoniæ1071 названа в документах Арнульфа III його сестрою.