Балдуїн V (граф Фландрії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балдуїн V
нід. Boudewijn V van Vlaanderen
Balduin5Flandry.jpg
Народився 19 серпня 1012
Аррас
Помер 1 вересня 1067 (55 років)
Лілль
Поховання Collégiale Saint-Pierre de Lilled
Діяльність політик
Титул граф[d]
Рід Фландрський дім
Батько Бодуен IV Фландрський[1]
Мати Ogive of Luxembourgd[1]
Брати, сестри Judith of Flanders, Countess of Northumbriad
У шлюбі з Adela of Franced[1]
Діти Матильда Фландрська[1], Бодуен VI Фландрський і Роберт I Фландрський

Балдуїн V Благочестивий (нім. Balduin V. (Flandern), фр. Baudouin V de Flandres; 1012/1013, Аррас — 1 вересня 1067, Лілль) — граф Фландрії з 1035, син графа Балдуїна IV Фландрського та Елеонори, доньки герцога Нормандії Річарда II. Походив з Першого Фландрського дому.

Біографія[ред. | ред. код]

Правління[ред. | ред. код]

В XI столітті Фландрія була васалом королівства Франція і тільки невелика частина, що включає Валансьєн, належала Священній Римській імперії . Згодом, під керуванням графа Балдуїна V опинилися також графство Ено і територія між Шельдою і Дандром. В своє правління Балдуїн мав владу, еквівалентну владі незалежного государя, роблячи значний вплив на політичні справи країн Західної Європи.

В 1028 у відбувся шлюб Балдуїна V з Аделаїдою Французькою, дочкою короля Франції Роберта II. Після цього Бодуен підняв повстання проти батька, Балдуїн IV, спровоковане королем Робертом, ставши на чолі незадоволених баронів. Бодуен IV був навіть виключений з графства і змушений шукати притулок в Нормандії. З потужною підтримкою свого покровителя, герцога Роберта II Нормандського, він швидко відновив себе на престолі графів Фландрії і йому вдалося остаточно придушити повстання. Після смерті батька Балдуїн V став одним з наймогутніших васалів короля Франції.

Граф Голландії Тьєррі IV оскаржував у графів Фландрії землі Зеландії. У відповідь Балдуїн V вторгся у Фрисландію, після чого вийшов переможцем з цього конфлікту, зберігши Зеландію в складі свого графства. Як союзник герцога Нижньої Лотарингії Готфріда I Бородатого, Бодуен взяв участь у тривалій з 1046 по 1056 війні проти імператора Священної Римської імперії Генріха III. Спочатку війни він втратив місто Валансьєн, який перейшов до графу Ено Герману.

Разом з Тьєррі IV Голландським Балдуїн V захопив замок в Генті — Енам, а з Годфрідом I Лотарингським він навіть приступив до облоги Неймегена, де був убитий правитель Ельзасу Адальберт. Однак, Балдуїн був змушений припинити військові дії проти армії імператора. Пізніше, залишившись без підтримки союзників, Бодуен вже один продовжив війну з імператором. Він підпорядкував Льєж, Тюін і зруйнував Юї. У відповідь Генріх III ввів війська до Фландрії. Балдуїн чинив їм опір в Арці, де, згідно з легендою, він прорив за три ночі широкий канал (нині канал Нюфосс, що розташовується до Базі). Цей канал в кінцевому рахунку виявився непотрібним, так як Генріх III, за підтримки колишнього каштеляна Камбре Жана де Бетюна, перетнув і спустошив володіння графа Фландрії. В червні 1054 він узяв в облогу Турне. В 1055 Балдуїн V вторгся в Антверпен, захищаючи графа Мозельгау Фредеріка де Люксембурга.

Смерть в наступному році імператора Генріха III поклала край конфлікту. Балдуїн був навіть зроблений в 1056 представником імперії в Кельні. За допомогою проведення мирних переговорів в Андернах з 1056 по 1059 він отримав Енаму (графство Алост), замок в Генті, Ваасланді, Куотр-Метьє і п'ять островів Зеландії.

Коли Герман Ено помер в 1051, Балдуїн V одружив свого сина Балдуїна VI на вдові Германа Ріхільді (Рікильді), після чого графство Ено об'єдналося з графством Фландрія. Також Балдуїну дістався Турне. Єпископ Камбре — Літберт відлучив молодят від церкви, звинувачуючи їх в близькій спорідненості, але папа римський Лев IX через кілька років зняв відлучення. Після смерті Генріха III цей шлюб також був визнаний і матір'ю імператора Генріха IV, Агнесою де Пуатьє, яка управляла імперією в малолітство сина.

Смерть Балдуїна V

З 1060 по 1067 Балдуїн V був співправителем Анни Ярославни, регента Франції під час правління її сина, короля Франції Філіппа I, який був також двоюрідним братом Балдуїна. Цим граф Фландрії придбав сильний вплив в загальноєвропейській політиці.

Балдуїн V помер 1 вересня 1067 і його вдова Аделаїда Французька прийняла чернечий постриг у монастирі в мезен, де і померла в 1079. Балдуїн V був похований в церкві святого Петра в Ліллі.

Шлюб та діти[ред. | ред. код]

Дружина (з 1028, Амьєн): Аделаїда Французька (10095 червня 1063), донька короля Франції Роберта II і Констанції Арльської. Діти від цього шлюбу:

Література[ред. | ред. код]

  • Флодоард. Анналы// Рихер Реймский. История. / Пер. с лат., сост., коммент. и указ. А. В. Тарасовой ; отв. ред. И. С. Филиппов. — М.: РОССПЭН, 1997.
  • Пиренн А. Средневековые города Бельгии. — СПб.: Издательская группа «Евразия», 2001. — 512 с. — 2000 экз.
  • Egon Boshof Lothringen, Frankreich und das Reich in der Regierungszeit Heinrichs III. // Rheinische Vierteljahrsblätter. — № 42. — Bonn, 1978. — S. 63—127.
  • Edward Le Glay. Histoire des comtes de Flandern jusqu’à l'avènement de la Maison de Bourgogne. — P.: Comptoir des Imprimeurs-unis, MDCCCXLIII (1843).
  • Henri Platelle, Denis Clauzel. Histoire des provinces françaises du Nord. 2. Des principautés à l'empire de Charles Quint (900–1519). — Westhoek-Editions / Éditions des Beffrois, 1989.
  • Cécile et José Douxchamps. Nos dynastes médiévaux. / éditeur José Douxchamps. — Wepion-Namur 1996.
  • Georges-Henri Dumont. Histoire de la Belgique. — Bruxelles: Histoire/le cri, 1977.
  • Tanner, Heather J. Families, Friends and Allies: Boulogne and Politics in Northern France and England, C. 879–1160.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Kindred Britain
  2. Успадковував синові свого брата Балдуїна VI, Арнульфу III