Балезінський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балезінський район
рос. Балезинский район
удм. Балезино ёрос
Coat of Arms of Balezino Region (Udmurtia).svg Flag of Balezino Region (Udmurtia).svg
Герб Балезінського району Прапор Балезінського району
Розташування району
Основні дані
Суб'єкт Російської Федерації: Удмуртія
Утворений: 15 липня 1929 року
Населення (2015[1]): 32328 осіб
Площа: 2434,7 км²
Густота населення: 13,28 осіб/км²
Телефонний код: 7-34166
Населені пункти, округи та поселення
Адміністративний центр: селище Балезіно
Кількість сільських поселень: 17
Сільських населених пунктів: 136
Влада
Голова місцевої думи: Васильєв Олександр Володимирович
Голова району: Мухгалімов Рішат Шайхразієвич
Мапа

Балезі́нський район (рос. Балезинский район, удм. Балезино ёрос) — район (йорос) у складі Удмуртської Республіки Російської Федерації. Адміністративний центр — селище Балезіно.

Географія[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Район розташований на півночі Удмуртської республіки. Межує на сході із Кезьким районом, на півдні з Ігринським та Красногорським районами, на заході — із Глазовським районом Удмуртії, на півночі має спільний кордон із Кіровською областю та Пермським краєм. Площа територія становить 2434,7 км² (за іншими даними 2587 км²[2]).

Рельєф[ред. | ред. код]

Північна частина району зайнята південними схилами Верхньокамської височини. Біля присілку Новосели знаходиться одне з найвищих місць республіки — пагорб висотою 323 м над рівне моря. Вся територія відноситься до середньоросійської провінції південно-тайгової лісової зони, яка розташована у прикамській частині Східноєвропейської рівнини, яка носить назву Західне Приуралля. Територія погорбована, височини чергуються із низовинами.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат у районі різко-континентальний, характеризується довгою холодною багатосніжною зимою та коротким теплим літом. Надходження з півночі арктичного повітря супроводжується сильними морозами. Проникнення морського повітря помірних широт викликає взимку різке підняття температури та короткочасні відлиги. Влітку морське повітря навпаки приносить прохолодну та вологу погоду. Спекотна та суха погода влітку спостерігається лише при надходженні з півдня та південного сходу дуже теплих повітряних мас. Так як район витягнутий з півночі на південь більш як на 100 км, то кліматичні показники у різних місцях відрізняються між собою. Так, на півдні підняття температури вище 0 °C розпочинається на тиждень раніше, аніж на півночі. Безморозний період продовжується всього 120 днів. Перші осінні заморозки спостерігаються у другій половині вересня, а останні — у кінці травня. Товщина снігового покриву становить у середньому 60-70 см. Танення снігу проходить з кінця березня до початку травня. Скресання та льодохід відбувається частіше всього між 15 та 20 квітня. Протягом року переважають південно-західні, південні та західні вітри. Пересічна швидкість вітру 3,3 м/с, сильні вітри швидкістю 15 м/с трапляються рідко, не більше 13 днів за рік.

Мінеральні ресурси[ред. | ред. код]

Район багатий на корисні копалини. Тут знаходяться Турецьке та Карсовайське родовища нафти, розвідані також поклади у басейнах річок Чепца, Пизеп, Люк на Юнда. У багатьох місцях, особливо на правобережжі Чепци, є значні поклади вапняку, який використовується для вапнування кислих місцевих ґрунтів. Зустрічаються дрібнопідйомні мергелі. Окрім того розвідані родовища будівельних матеріалів — в околицях Балезіного та Карсовая знайдена глина, на покладах якої працює місцевий Падеринський цегляний завод. Є родовища піску та гравію, найбільше з яких Сед'ярське піщано-гравійне родовище. Розвідано багато покладів торфу, є доволі рідкісна корисна копалина волконскоїт (зелена фарба) біля присілку Ахмаді[3].

Гідрографія[ред. | ред. код]

Територією району протікають багато річок, найбільша з яких Чепца, басейн якої займає більшу частину району. На півночі протікає Кама з притоками. До Чепци в межах району впадають Пулибка, Верхній Пизеп, Люк, Унтемка, Кеп, Юнда, Кестимка; протікають також Сепич, Нижній Пизеп та його притока Вариж. Довжина Чепци в межах району становить понад 60 км, ширина до 120 м. У порівнянні з іншими річками Удмуртії вона відрізняється доволі швидкою течією: на плесах 0,4-0,5 м/с, на перекатах 1,3 м/с. Під час весняних паводків швидкість течії збільшується. Живлення за рахунок атмосферних опадів, у меншій мірі — за рахунок ґрунтових вод. Чепца часто змінює своє русло, але не виходить за межі заплави. На півночі головною річкою є Кама з притоками Лоп'я та Кампизеп. Русло Ками нестійке через легку розмивність порід, які утворюють заплаву. Саме тому річка має багато рукавів, проток та стариць. У заплаві Чепци та Ками багато озер-стариць, які мають серповидну чи витягнуту форму. Глибина водойм незначна. Суттєву роль в балансі гідрологічних умов району відіграють ставки, створені на річках. Найбільшими ставками району є Великосазановський (площа 34 га) та Коршунівський (25 га). У заплавах більших річок значні площі займають низинні та заплавні болота.

Ґрунти та природні ресурси[ред. | ред. код]

Основну частину району займають середні та слабкі дерново-підзолисті ґрунти, утворення яких відбувалось під дією достатньої зволоженості поверхні та відносно слабкого випаровування. Високій рівень ґрунтових вод у зниженнях обумовив формування заболочених та болотних ґрунтів. В долині Чепци виділяються ділянки алювіальних ґрунтів. 57,5 % території району займають землі сільськогосподарського значення. Значну територію району займають землі лісового фонду — 40,1 %, головним чином ялицево-ялинові ліси, зустрічаються також модринові та листяні.

Екологічний стан[ред. | ред. код]

Жителі району використовують воду з різних джерел: артезіанських свердловин, джерел, річок, ставків та криниць. Всі річки району мають водогосподарське значення. Великими водокористувачами річки Чепца є МП «Водоканал», річне споживання води якого становить 1867 тисяч м³, та військова частина № 25850 (Балезіно-3), споживання якої кладає 528,3 тисяч м³ за рік. Серйозною проблемою для району є забруднення поверхневих вод та якість питної води. Скид стічних вод становить 1,2 млн м³ за рік. Нараховується 12 випусків, з яких очисні споруди мають лише 8. Нормативно чисту воду випускають лише 2 очисні споруди каналізації — центральна районна лікарня та село Андрійшур. Основними джерелами викидів у атмосферне повітря району є підприємства селища Балезіно (39 %), військова частина № 25850 (31 %) та сільські підприємства (30 %). Через роздрібненість джерел забруднення у сільські місцевості забруднення атмосферного повітря небезпеки не представляє.

Для охорони навколишнього середовища в межах району створено 20 особливо охоронних об'єкти, найбільшим з яких у південно-західній частині створено Кепський комплексний заказник площею 27,2 тисяч га.

Історія[ред. | ред. код]

Район утворений 15 липня 1929 року у складі 18 сільських рад та 189 населених пунктів. Адміністративним центром було село Балезіно, 1931 року перенесено до однойменного селища, яке утворилось 1898 року при будівництві залізничної станції на новій залізниці Кіров-Перм. На початку 1963 року до Балезінського був приєднаний Карсовайський район. Після перетворення у 1990-их роках сільських рад у сільські адміністрації у складі району виділялось 16 сільських адміністрацій: Андрейшурська, Великоваризька, Верхньо-Люкинська, Воєгуртська, Еркешевська, Ісаковська, Кам'яно-Задільська, Карсовайська, Кестимська, Кіршонська, Кожильська, Люцька, Пиб'їнська, Сергинська, Турецька та Юндинська; селищна рада та 119 населених пунктів.

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 32328 осіб (2015; 33896 в 2012[4], 36320 в 2010, 36635 в 2009, 39900 в 2001, 41100 в 1998). Національний склад станом на 2001 рік — удмурти 57,6 %, росіяни 28,2 %, татари 12,1 %, інші національності — 2,1 %. Міське населення становить 78,4 %.

Національний склад населення станом на 2010 рік[5]:

Народність Чисельність,
осіб (2010)
%
Удмурти 17964 51,89
Росіяни[6] 12332 35,62
Татари 3276 9,46
Інші[7] 718 2,07
Особи, що не вказали національність 327 0,95

Господарство[ред. | ред. код]

В районі діє декілька промислових підприємств, в тому числі ВАТ «Балезінський ливарно-механічний завод», ВАТ «Балезінський ліспромгосп», ЗАТ «Балезінський завод будівельних матеріалів», льонозавод ВАТ «Балезінський льон», цех з виробництва спирту ЛГЗ «Глазовський» (пущений 1998 року). Будівництвом у районі займається ВАТ «Балезінська міжгосподарська будівельна організація». Основний напрямок сільського господарства — м'ясо-молочне тваринництво та рослинництво. Вирощують зернові та кормові культури, льон, картоплю, менше овочі. Сільськогосподарські підприємства обслуговують ВАТ «Балезінське ремонтно-технічне підприємство», ВАТ «Балезіноагропромхімія», ВАТ «Карсовайська машинно-технічна станція». Окрім цього у районі зареєстровано понад 800 приватних підприємств та підприємців.

1895 року прокладена залізниця Кіров-Перм, на якій знаходиться залізнична станція Балезіно. По південній частині району проходить автодорога Іжевськ-Глазов.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

В районі 35 загальноосвітніх шкіл (1996), 1 спеціалізована школа, ПТУ № 48, школа мистецтва та 2 її філіали, ДЮСШ, дитячий будинок, 36 садочків (1996). Центральна районна лікарня на 235 місць, в селі Зарічний — лікарня Міністерства охорони здоров'я Удмуртії. Є 43 будинки культури та сільських клуби, будинок дитячої творчості, 29 бібліотек, 1 кінотеатр, районний краєзнавчий музей, 54 пам'ятки культури, в тому числі 22 археологічних, 2 архітектури, 30 історичних та монументальних. Виходить районна газета «Вперед» (з 1931 року).

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Станом на 2012 рік район адміністративно поділяється на 17 сільських поселень, включає в себе 136 населених пунктів, з яких 13 — не мають постійного населення, але ще не були зняті з обліку:

Поселення Площа,
км²
Населення,
осіб (2010[8])
Населення,
осіб (2012[9])
Населення,
осіб (2015[10])
Центр Населені
пункти
Андрійшурське сільське поселення 102,7 1517 1468 1304 Андрійшур 12
Балезінське сільське поселення 10,5 16121 15760 15018 Балезіно 1
Великоваризьке сільське поселення 47,2 314 291 249 Великий Вариж 3
Верх-Люкінське сільське поселення 68,3 508 497 443 Верх-Люкіно 10
Воєгуртське сільське поселення 133,0 2934 2940 2909 Воєгурт 15
Еркешевське сільське поселення 72,1 755 736 688 Еркешево 7
Ісаковське сільське поселення 75,1 914 898 837 Ісаково 7
Каменно-Задільське сільське поселення 73,3 671 661 654 Каменне Задільє 7
Карсовайське сільське поселення 289,9 2482 2401 2228 Карсовай 17
Кестимське сільське поселення 71,0 994 996 959 Кестим 5
Кіршонське сільське поселення 52,9 459 448 412 Кіршонки 9
Кожильське сільське поселення 71,9 2210 2179 2152 Кожило 8
Люцьке сільське поселення 78,9 910 885 869 Люк 5
Пиб'їнське сільське поселення 56,8 742 731 718 Пиб'я 5
Сергінське сільське поселення 145,1 1053 1031 976 Сергіно 13
Турецьке сільське поселення 44,0 530 511 489 Турецьке 2
Юндинське сільське поселення 149,9 1503 1463 1423 Юнда 10

Найбільші населені пункти[ред. | ред. код]

Населений пункт Населення,
осіб (2010)
Населення,
осіб (2012)
1 Балезіно 16 121 15 760
2 Пібаньшур 1 841 1 849
3 Карсовай 1 652 1 605
4 Кестим 804 804
5 Кожило 743 740
6 Андрійшур 693 671
7 Ісаково 526 514
8 Воєгурт 538 538
9 Балезіно 501 480
10 Падера 493 479

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.gks.ru/free_doc/doc_2015/bul_dr/mun_obr2015.rar
  2. http://www.azinlib.ru/kraev/city/balezinrn/glava.php
  3. Между Камой и Чепцой. Взгляд сквозь годы и века. Балезинский район — Ижевск: Удмуртия, 2002. — 384 с.: ил. (рос.)
  4. http://18.rkn.gov.ru/docs/18/Udmurtstat_Katalog_np_UR_2012.xls
  5. http://udmstat.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_ts/udmstat/resources/d110fe004fde279b8c73ff6be9e332ec/pub-04-04_%D0%A2%D0%B5%D1%80%D1%80%3D94000000.pdf
  6. З них козаків — 2 особи
  7. Бесерм'яни — 240 осіб, азербайджанці — 127, українці — 106, марійці — 23, чуваші — 23, білоруси — 22, грузини — 20, башкири, вірмени — по 19, цигани — 16, таджики — 12, узбеки, чеченці — по 11, молдовани — 10, комі-перм'яки — 8, інгуші — 7, казахи, німці — по 5, каракалпаки, комі, мордва — по 4, лезгини, поляки — по 3, гагаузи, євреї, селькупи — по 2, аварці, греки, даргинці, кумики, осетини, перси, табасарани, тувинці, туркмени — по 1, інші — 1 особа
  8. http://rodnaya-vyatka.ru/perepis2010/18
  9. http://18.rkn.gov.ru/docs/18/Udmurtstat_Katalog_np_UR_2012.xls
  10. http://www.gks.ru/free_doc/doc_2015/bul_dr/mun_obr2015.rar

Джерела[ред. | ред. код]

  • Удмуртская республика: Энциклопедия / Гл. ред. В. В. Туганаев. — Ижевск: Удмуртия, 2000. — 800 с. — 20000 экз. — ISBN 5-7659-0732-6