Балканський рубіж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балканський рубіж
рос. Балканский рубеж
Жанр воєнний фільм і бойовик
Режисер Andrey Volgind
Продюсер Ґоша Куценко і Q98239828?
Сценарист Ivan Naumovd і Natalia Nazarovad
У головних
ролях
Ґоша Куценко, Мілош Бикович, Гойко Митич, Куркова Равшана Бахрамівна, Антон Пампушнийd і Milena Radulovićd
Композитор Q98103064?
Дистриб'ютор 20th Century Fox
Тривалість 130 хв.
Мова російська, сербська, албанська мова, англійська і німецька
Країна  Російська Федерація
 Сербія
IMDb ID 5951188
CMNS: Балканський рубіж у Вікісховищі

«Балка́нський рубіж» (рос. Балканский рубеж; серб. кир. Балканска међа / серб. лат. Balkanska međa) — російсько-сербський бойовик, фільм режисера Андрія Волгіна, сюжет якого частково базується на секретній операції по захопленню летовища Слатина у Косово під час військових дій НАТО проти Югославії. На думку російської сторони, ці події стали найнебезпечнішим загостренням відносин між Росією і Заходом з часів Карибської кризи[1].

Прем'єра фільму у Росії запланована на 21 березня 2019 року, до 20-ї річниці бомбардування у Югославії. Він буде випущений компанією 20th Century Fox[2].

Сюжет[ред. | ред. код]

Югославія, 1999 рік. Російська спецгрупа отримує наказ взяти під контроль летовище Слатина у Косово і утримувати його до приходу підкріплення. Але цей стратегічний об'єкт конче важливий албанському польовому командиру і натовським генералам. Група вимушена прийняти нерівний бій з повстанцями UÇK. До летовища поспішають російські війська і сили НАТО. Світ знову близький до великої війни. Але командиру спецгрупи Андрію Шаталову не до політики: у аеропорту серед заручників його кохана дівчина Ясна.

Оцінки[ред. | ред. код]

Позитивні[ред. | ред. код]

Фільм отримав змішані оцінки кінокритиків, і частина з них була заснована на тих чи інших політичних уподобаннях. Кінокритик і балканіст Дмитро Бавирін оцінив картину позитивно: «на історично передбачуваному та візуально бідному матеріалі було знято гостросюжетний та видовищний жанровий фільм»[3].

Кінокритик Трофименков назвав Балканський рубіж «вищим досягненням вітчизняної кіноіндустрії»[4]

Кінокритик Єгор Москвитін вказує на недоліки фільму: безліч сцен зі слоу-мо та довгий хронометраж, проте вказує на високе промальовування персонажів, відсутність акцентів, а битву за аеропорт наприкінці фільму називає «вершиноб батальної хореографії серед російських бойовиків про сучасну війну.»[5]

Негативні[ред. | ред. код]

Британська газета Times у своїй редакційній статті називає фільм спробою переписати історію в руслі російської зовнішньої політики на Балканах, при цьому незначні розбіжності щодо розміщення миротворців у Косово видаються за стратегічну перемогу Росії, режим Мілошевича є безневинною жертвою «агресії НАТО», а геноцид, влаштований сербами, не згадується зовсім. На думку Times, «фільм настільки тенденційний, що переходить усі межі художньої інтерпретації»[6].

Завідувач відділу культури журналу «Огонек» Архангельський у своїй рецензії вказує, що автори фільму проігнорували «всю складність югославського конфлікту», а просто розділили сторони на «чужі погані» та «свої хороші», зробивши метою фільму сюжет «як ми „перемогли НАТО“»[7].

У ролях[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Солдатам НАТО дозволили стріляти у москалях. Архів оригіналу за 3 серпня 2016. Процитовано 20 березня 2019. 
  2. Балканский рубеж (2018) (рос.). Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018. 
  3. Фильм про Россию на сербской войне по-настоящему удивляет. ВЗГЛЯД.РУ (рос.). Процитовано 12 червня 2022. 
  4. Военно-бездушные силы. www.kommersant.ru (рос.). 23 березня 2019. Процитовано 12 червня 2022. 
  5. «Балканский рубеж» как «9 рота»: бодрый боевик умеренно патриотических взглядов. Афиша. Процитовано 12 червня 2022. 
  6. Пресса Британии: российская угроза выборам в США в 2020 году - BBC News Русская служба. web.archive.org. 1 квітня 2019. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 12 червня 2022. 
  7. Принуждение к мифу. www.kommersant.ru (рос.). 1 квітня 2019. Процитовано 12 червня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]