Балкантон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Balkanton BTA 2156.jpg
Рік заснування: 1952
Статус: діюча
Жанр(и): фольклор, класика, попмузиика, театральні вистави, поезія, документальні фільми
Країна: Болгарія
Balkanton BTA 2156-label.jpg

Балкантонболгарська компанія грамзапису, створена під цією назвою в Софії в 1952, монополіст на болгарському ринку в період з 1940 по 1989, приватизована в 1999 за уряду ОДС.

До 1944 року[ред. | ред. код]

Діяльність зі звукозапису в Болгарії розпочалася в першому десятилітті 20 століття за допомогою представників найбільших західноєвропейських компаній Gramophon Company, Deutsche Gramophon, Pathe, Favorite тощо, які записували популярних місцевих солістів та ансамблі.[1]

У 1931 співак Альберт Пінкас заснував компанію Lifa Record[2], яка спочатку записувала музику на матриці в Берліні і Бухаресті та тиражувала грамплатівки в Софії[1] за допомогою двох ручних пресів.

У 1934 перший болгарський дипломований пілот – майор Симеон Петров (18881950) заснував у Софії "Симонавію" (назва походить від творчого злиття "Симеона" та "Авіатора") – акціонерне товариство з торгівлі та промисловості з першим заводом із замкненим циклом для запису та виробництва грамплатівок[1][3].

Записи робилися в кінотеатрах "Королівський" та "Сучасний театр", виробнича база розташовувалася на бульварі Христо Ботева, 129, а на платівки були позначені маркою "Орфей" .

1944 – 1989[ред. | ред. код]

Наприкінці Другої світової війни в Болгарії діяло чотири звукозаписні компанії: Lifa Record (перейменована на "Балкан"), "Симонавія" та стрімко збанкрутілі "Арфа" і "Мікрофон"[1].

У 1947 перші дві були націоналізовані та об’єднані у Державне промислове підприємство „Болгарія”, яке продовжує використовувати марку „Орфей”, запускаючи нові „Балкан” та „Мелодію” .

Записи робилися в першій спеціалізованій студії в Болгарії, створеній у 1945 інженером Димитаром Кулевим[1].

У 1950 при Департаменті радіо- та радіоінформаційної інформації була створена грамофонна компанія «Радіопром».

Записи робилися на студії Радіо "Софія", а виробництво було передане на слабкострумовий завод "Ворошилов" .

У 1952 вся звукозаписуюча індустрія об'єднується на комбінаті "Балкантон", який має повністю замкнений цикл робіт: запис, цинкування, матриця, прес, друк на конвертах тощо. п. [4]

Протягом майже 40 років "Балкантон" залишався монополією на закритому болгарському ринку[4]. Накопичувалася величезна бібліотека виконавців фольклору, класика, болгарської та зарубіжної популярної музики, театральних постановок, поезій, документальних фільмів тощо.

Після 1989 року[ред. | ред. код]

За розпорядженням міністра економіки та планування Івана Тенева від 20 березня 1990 Творчо-економічний комбінат "Балкантон" (входив до складу Творчо-економічного об'єдання "Орфей") був перетворений на Державну компанію "Музично-видавничий дім Балкантон". Нова компанія була зареєстрована рішенням Софійського міського суду (СМС) 8 травня 1991. Предметом діяльності вказується: створення, запис та відтворення художніх, публіцистичних, наукових та інших творів різних звуконосіїв та створення друкованих творів у галузі музики, послуги звукозапису, діяльність імпресаріо.[5]

Будівля "Балкантону" у 2016 році

За розпорядженням міністра культури проф. Георгія Костова від 17 листопада 1995 Державна компанія "Музично-видавничий дім Балкантон" була перетворена на акціонерне товариство з державною власністю. Реєстрація МІК "Балкантон" ЕАД була проведена Софійським міським судом 5 квітня 1996[5].

Наказом Ради Міністрів №12 від 19 березня 1998 компанія перейшла у власність Міністерства промисловості. 2 липня 1998 міністр промисловості Олександр Божков своїм розпорядженням змінив керівні органи компанії і призначив директором актора Венцислава Божинова.[5]

Наказом від 10 червня 1999 капітал компанії був збільшений на вартість землі – основної ділянки компанії на вулиці Гайдушка Поляна, 6 (район Красно село) площею 9200 м2.[5]

Приватна акціонерна компанія "Балкантон – 2000" зареєстрована під №6801 / 1999 Софійського міського суду, серед акціонерів якої є співаки та музиканти-симпатики ОДС, такі як Богдана Карадочева та Івайло Крайчовський.[5]

24 листопада 1999 міністр Божков продав 75% МІК "Балкантон" ЕАД компанії "Балкантон-2000" на суму 135 000 дол. США.[5] Для порівняння – у 2000 році 30-річну однокімнатну квартиру в панельному блоці в ж.к. "Младост-1" у Софії можна було придбати приблизно за 13 000 дол e.

22 жовтня 2001 ще 20% було продано особам за ст. 5, абз. 2 ЗППДОбП (тобто керівнику та членам ради директорів). 14 грудня 2001 останні 5% було продано «Балкантону-2000» АД.[5]

Протоколом від 18 грудня 2001 Загальними зборами акціонерів «Балкантон-2000» АД об'єднався в МІК «Балкантон» АД, а статутний капітал був збільшений до рівня 282 792 іменних акцій номінальною вартістю 1 лев.[5]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Гаджев, Владимир. „Балкантон“ и юнаците от „Хайдушка поляна“ [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]. // e-vestnik.bg, 30 април 2008 г. (Посетен на 5 февруари 2010 г.)
  2. Тенев, Драган. Тристахилядна София и аз между двете войни [Архівовано 3 січня 2011 у Wayback Machine.]. София, Български писател, 1997, с. 224
  3. Бориславов, Иван. Първият български авиатор Симеон Петров [Архівовано 16 жовтня 2009 у Wayback Machine.]. // Клуб Криле, бр. 9 (159), септември 2008 г.
  4. а б Хофман П. Х. и Йордан Рупчев. АБВ на попмузиката. София, ДИ „Музика“, 1988, с. 16
  5. а б в г д е ж и Агенция по вписванията, Министерство на правосъдието. Търговски регистър. Архів оригіналу за 19 листопада 2017. Процитовано 5 февруари 2010 г.. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Балкантон