Балка Капустяна
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Балка Капустяна | |
---|---|
Витік | на північно-західній стороні від села Зелене Поле |
• координати | 47°50′58″ пн. ш. 36°35′39″ сх. д. / 47.84944° пн. ш. 36.59417° сх. д. |
Гирло | Ворона |
• координати | 47°53′06″ пн. ш. 36°36′01″ сх. д. / 47.88500° пн. ш. 36.60028° сх. д. |
Басейн | Дніпра |
Країни: | |
Довжина | ~4,83 км |
Балка Капустяна (рос. Б.Капустяная[1][2]) — балка (річка) в Україні у Великоновосілківському районі Донецької області. Ліва притока річки Ворони (басейн Дніпра).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина балки приблизно 4,83 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 3,96 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,22[3]. Формується багатьма загатами. На деяких ділянках балка пересихає[3].
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок на північно-західній стороні від села Зелене Поле. Спочатку тече переважно на північний захід через урочище Капустянку[2], а далі тече на північний схід через село Комишуваху і впадає в річку Ворону, ліву притоку річки Вовчої.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- У XX столітті на балці у селі Комишуваха існувала газова свердловина[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXVII, лист: 15. Показаны территории: Екатеринославской губернии
- ↑ а б в Генеральний штаб //Велика Новосілка // СРСР. УРСР Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області // Система координат 1942 р.
- ↑ а б https://www.google.com.ua/maps/@47.8793889,36.5901388,14.5z?hl=uk
Джерела[ред. | ред. код]
- Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 239