Балка Лисича (притока Березані)
| Балка Лисича | |
|---|---|
| Витік | на південно-західній околиці села Новокатеринівки |
| • координати | 47°16′20″ пн. ш. 31°27′11″ сх. д. / 47.27222° пн. ш. 31.45306° сх. д. |
| Гирло | Березань |
| • координати | 47°05′58″ пн. ш. 31°30′29″ сх. д. / 47.09944° пн. ш. 31.50806° сх. д. |
| Похил, м/км | 1,8 |
| Басейн | Чорного моря |
| Країни: |
 Україна |
| Регіон | Миколаївська область |
| Довжина | 21 км |
Балка Лисича[1][2], Балка Калістровська[3] — балка (річка) в Україні у Миколаївському районі Миколаївської області. Ліва притока річки Березані (басейн Чорного моря).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина балки 21 км, похил балки 1,8 м/км площа басейну водозбіру 211 км² [4]. Формується багатьма струмками та загатами. На деяких ділянках балка пересихає[2].
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок на південно-західній околиці села Новокатеринівки. Спочатку тече на південний схід, далі тече на південний захід через села Катеринівку, Степове і на північній стороні від села Данилівки впадає у річку Березань, що впадає у Березанський лиман.
Населені пункти вздовж берегової смуги: Весняна Квітка, Червоне Поле.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- У селі Степове балку перетинає автошлях Т 1506[2] (автомобільний шлях територіального значення в Миколаївській області. Проходить територією Миколаївського, Вознесенського та Первомайського районів через Миколаїв — Доманівку — Берізки. Загальна довжина — 174,5 км.).
- У XX столітті на балці існували водокачки, молочно,-птице, -свино-тваринні ферми (МТФ, ПТФ, СТФ), газгольдери та газові свердловини[3], а у XIX столітті — багато вітряних млинів[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXIX, лист: 10. Показаны территории: Херсонской губернии.
- ↑ а б в Балка Лисича на Google.Maps
- ↑ а б Топографічна карта Главного штабу L-36-028. Нова Одеса. Масштаб 1 : 100 000. Стан місцевості подано на 1989 рік.
- ↑ «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 55. — (№ 791).
Джерела[ред. | ред. код]
- Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 316
