Балка Полковницька
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Балка Полковницька | |
|---|---|
| Витік | на західній стороні від села Киселі |
| • координати | 49°25′52″ пн. ш. 36°21′17″ сх. д. / 49.43111° пн. ш. 36.35472° сх. д. |
| Гирло | Берека |
| • координати | 49°25′06″ пн. ш. 36°16′29″ сх. д. / 49.41833° пн. ш. 36.27472° сх. д. |
| Басейн | Азовського моря |
| Країни: | |
| Довжина | ~6,47 км |
Ба́лка Полковницька (рос. Б. Полковницкая[1]; б. Полковницкая[2]) — балка (річка) в Україні в Первомайському районі Харківської області. Ліва притока річки Береки (басейн Азовського моря).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина балки приблизно 6,47 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 5,95 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,09[3]. Формується декількома безіменними балками та загатами[1]. На деяких ділянках балка пересихає[3].
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок на західній стороні від села Киселі. Тече переважно на південний захід і на північній околиці села Олексіївки впадає в річку Береку, праву притоку Сіверського Дінця.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Від витоку балки на східній стороні на відстані приблизно 2,54 км пролягає автошлях Т 2110[3] (територіальний автомобільний шлях в Україні, Кегичівка — Первомайський — Балаклія — Шевченкове. Проходить територією Кегичівського, Первомайського, Балаклійського, Чугуївського, Шевченківського районів Харківської області.).
- У XIX столітті на правому березі балки на висоті 103,0 м існувала учбова артилерійська мішень[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXIV, лист: 14. Показаны территории: Полтавской губернии, Харьковской губернии
- ↑ Генеральний штаб // Первомайський //СРСР. УРСР Харківська область // Система координат 1942 р.
- ↑ а б в https://www.google.com.ua/maps/@49.4254328,36.2928548,15z?hl=uk
Джерела[ред. | ред. код]
- Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] – К.: Наукова думка, 1979. – С. 435
