Балога Павло Іванович
| Павло Іванович Балога | |
|---|---|
 | |
| Народився | 27 травня 1977 (47 років) с. Завидово Мукачівського району Закарпатської області |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | УжНУ |
| Посада | народний депутат України[1] і народний депутат України |
| Партія | Єдиний центр |
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 7-го скликання Єдиний центр, виборчий округ № 71[2] | |||
| фракція ПР[3] | 12 грудня 2012 | — | 16 квітня 2013 |
| позафракційний[2] | 16 квітня 2013 | — | 27 листопада 2014 |
| 8-го скликання | |||
| позафракційний | 27 листопада 2014 | — | 29 серпня 2019 |
|
| |||
Бало́га Павло́ Іва́нович (нар. 27 травня 1977, с. Завидово Мукачівського району Закарпатської області) — народний депутат України.
У 1999 році закінчив юридичний факультет Ужгородського державного університету за спеціальністю правознавство.
Вересень 1998 — липень 1999 — помічник прокурора-стажиста м. Мукачево прокуратури Закарпатської області.
З липня 1999 по лютий 2000 — помічник прокурора м. Мукачево прокуратури Закарпатської області.
Лютий 2000 по червень 2001 — прокурор відділу прокуратури Закарпатської області.
З червня по жовтень 2001 — начальник юридичного відділу ТзОВ юридична фірма «Біловар і Ко ЛТД».
З жовтня 2001 по вересень 2003 — директор TOB "Торговий Дім «Октан».
З вересня 2003 по травень 2006 — заступник директора TOB «Барва», м. Мукачево Закарпатської області.
З травня 2006 по грудень 2012 — голова правління ТОВ «Барва», м. Мукачево Закарпатської області.
Був депутатом Закарпатської обласної ради[4].
На парламентських виборах 2012 року був обраний депутатом Верховної Ради України по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 71. За результатами голосування здобув перемогу набравши 35,13 % голосів виборців.[5]. У парламенті став членом Комітету з питань правової політики[6].
8 лютого 2013 р. за позовом Юрія Кармазіна, Євгенія Угля і Анатолія Дацка до ЦВК ВАСУ визнав недостовірними результати виборів народних депутатів в одномандатних округах № 11 (Вінниця) та № 71 (Закарпатська обл.), де обрані відповідно Олександр Домбровський та Павло Балога[7]. ВАСУ скасував постанови ЦВК в частині реєстрації вказаних народних депутатів і визнав відсутність у них статусу і повноважень народних депутатів України[8][9].
22 лютого 2014 року Верховна Рада України відновила його у статусі народного обранця[10].
Батьки — Балога Іван Павлович і Балога Марія Василівна.
Брати — Балога Віктор Іванович і Балога Іван Іванович.
Син — Балога Віктор Павлович (йому пред'явили підозру за ч. 2 ст. 121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого) та ч. 3 ст. 135 (Залишення в небезпеці) Кримінального кодексу України.)[11]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
- ↑ а б Народний депутат України VII скликання Балога Павло Іванович. ВРУ. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 12.10.2014.
- ↑ Балога Павло Іванович — Переходи по фракціях. ВРУ. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 12.10.2014.
- ↑ Обласна рада VI скликання (2010—2015). Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 19 січня 2013.
- ↑ Результати виборів у одномандатному виборчому округу № 71. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 8 січня 2013.
- ↑ Сайт Верховної Ради України[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ Рішення суду, згідно з яким Балога залишився без мандата (документ). Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 11 лютого 2013.
- ↑ Балогу і Домбровського позбавили мандатів за позовом Кармазіна. Архів оригіналу за 14 квітня 2013. Процитовано 11 лютого 2013.
- ↑ Нардепів позбавили мандатів за позовом Кармазіна. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 11 лютого 2013.
- ↑ Знову депутати. Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 22 лютого 2014.
- ↑ Віктора Балогу-молодшого затримали за підозрою в причетності до загибелі лікаря у дорожньому конфлікті, — журналіст
|
Це незавершена стаття про українського політика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |