Балтазар Кастільйоне
| Балтазар Кастільйоне | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
6 грудня 1478[1][2] Casaticod, Маркарія, Провінція Мантуя, Ломбардія[3][2] | |||
| Помер |
8 лютого 1529[2] (50 років) Толедо, Іспанія[4][3][2] ·бубонна чума | |||
| Поховання | Beata Vergine delle Grazie (Grazie, Curtatone)d | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Міланське герцогство | |||
| Діяльність | дипломат, поет, письменник, мистецтвознавець | |||
| Мова творів | італійська[2] і латина[2] | |||
| Роки активності | з 1503 | |||
| Жанр | трактат, епістолярний жанр і елегія | |||
| Конфесія | католицька церква | |||
| Рід | House of Castiglioned | |||
| Батько | Крістофоро Кастільонеd[2] | |||
| Мати | Luigia Gonzagad[2] | |||
| У шлюбі з | Ippolita Torellid[2] | |||
| Діти | Camillo Castiglioned | |||
 | ||||
|
| ||||
 Балтазар Кастільйоне у Вікісховищі | ||||
Балтаза́р Кастільйо́не (італ. Baldassare Castiglione; 1478—1529) — італійський письменник. Автор трактату «Придворний» (італ. Il Cortegiano), одного з найзнаменитіших творів італійського Відродження. Граф Новілари.
Життєпис[ред. | ред. код]
Балтазар Кастільйоне народився поблизу Мантуї. У січні 1491 року, під час урочистостей з нагоди одруження Беатріче д'Есте і Людовіко Сфорца, був представлений Ізабеллі д'Есте, молодій дружині мантуанського маркіза Франческо Гонзага. Отримав гуманітарну освіту в Мілані. З 1501 року виконував дипломатичні місії при різних італійських дворах. У 1503 році вперше побував в Римі; в складі почту герцога Мантуанського брав участь у франко-італійських війнах; у жовтні того ж року брав участь у битві при Гарільяно. З 1504 року — на службі у герцога Урбинського, що відправив Кастільйоне з місіями до Англії (1506) і Франції (1507).
Твори[ред. | ред. код]
Головний твір Кастільйоне — книга діалогів «Придворний» (італ. Il Cortegiano), що відтворює тип ідеального придворного і картину вишуканих звичаїв, різних інтелектуальних розваг, в тому числі, дотепних бесід італійського суспільства часів Відродження. Початок роботи датують 1514 роком; перша редакція твору (з присвятою Франциску I) була закінчена в 1516 році. Останню (третю) редакцію (без посвяти) датують 1524 роком; вона була надрукована в Венеції в 1528 році в друкарні спадкоємців Альда Мануція і пізніше перекладена багатьма мовами: іспанський переклад вийшов в 1534-м, французький в 1537-м, англійський — в 1561 році. Кастільйоне є також автором латинських і італійських віршів «на випадок». Серед них виділяються звернена до дружини поета елегія, еклога «Тірсіс» (1506), латинське віршоване послання до англійського короля Генріха VII (+1508).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е ж и к Mutini C. Dizionario Biografico degli Italiani — 1979. — Vol. 22.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118519573 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Література[ред. | ред. код]
- Хоментовская А. И. Кастильоне, друг Рафаэля. П., 1923.
- Андреев М. Л. Бальдассаре Кастильоне и жанр трактата о правилах поведения // История литературы Италии. Том II. Возрождение. Книга 2. Чинквеченто. М., 2010. — С. 137—148. — ISBN 978-5-9208-0358-0
- Motta U. Castiglione e il mito di Urbino. Milano, Vita e Pensiero, 2003. [Архівовано 6 червня 2020 у Wayback Machine.] — ISBN 88-343-0967-7
- Ricci Maria Teresa . Du cortegiano au discreto: l'homme accompli chez Castiglione et Gracián. Pour une contribution à l'histoire de l'honnête homme. P., Champion, 2009. — ISBN 978-2-7453-1835-0
