Балтазар ван дер Пол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балтазар ван дер Пол
нід. Balthasar van der Pol
Народився 27 січня 1889(1889-01-27)
Утрехт, Нідерланди
Помер 6 жовтня 1959(1959-10-06) (70 років)
Вассенаар, Нідерланди
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater Утрехтський університет
Галузь Фізика
Заклад Philips
Науковий керівник нід. Willem Henri Julius[1]
Член Нідерландська королівська академія наук
Відомий завдяки: Осцилятор Ван дер Поля
Нагороди Медаль пошани IEEE (1935),
Valdemar Poulsen Gold Medal[en] (1953)

Балтазар ван дер Пол (нід. Balthasar van der Pol; нар. 27 січня 1889, Утрехт, Нідерланди — пом. 6 жовтня 1959, Вассенаар, Нідерланди) — голландський фізик, відомий через Осцилятор Ван дер Поля, що демонструє один з найперших прикладів автоколивання.

Біографія[ред. | ред. код]

Вивчав фізику в Утрехті, де захистив дисертацію на ступінь доктора 1920 року. Також вивчав експериментальну фізику під керівництвом Джона Амброз Флемінга та Джозефа Джона Томсона у Лондоні та Кембриджі. В 1921 році приєднався до фізичної лабораторії Філіпса (нід. Philips Natuurkundig Laboratorium) в Ейндговені, де залишився та працював до 1949 року. Цього ж року був обраний членом нідерландської королівської академії наук.

Наукова діяльність Ван дер Поля була зосереджена переважно у розділах математичної фізики, поширення радіохвиль та теорії електричних кіл.

Астероїд 10443 van der Pol названий на його честь.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (англ.) Mathematics Genealogy Project
  2. (англ.) Ravi P Agarwal, S K Sen. Creators of mathematical and computational sciences, Springer, 2014, p. 380.

Посилання[ред. | ред. код]