Балто-слов'янська мовна спільність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Балто-слов'янська мовна спільність
Філогенетичне дерево балто-слов'янських мов.
Шкала часу показує час поділу різних мовних гілок

Балто-слов’янська мовна спільність — гіпотетична єдність у далекому минулому слов’янської і балтійської груп мов. Ґрунтується в основному на великій подібності у їхній лексиці. Балто-слов’янська мовна єдність чи прамова — одна з класичних проблем індоєвропейського мовознавства. Історичний розвиток балто-слов’янських мовних взаємин характеризують чотири стани:

  • спільність;
  • паралельність — з різними ступенями близькості: від найближчої (І) через напівсередню (II), середню (III) до найдальшої (IV);
  • розходження;
  • зближення.

Відповідно до цього головні теорії про балто-слов’янські відносини від індоєвропейських до вже історичних часів можна подати за допомогою таких формул — Август Шлейхер: 1 - 3; Антуан Мейє: 2 (III) — 2 (III) (тобто без змін); Я. Розвадовський: 1 - 3 - 4 - 2 (III); Яніс Ендзелін (Іван Мартинович): 2 (IV) - 4 - 2 (III) - 3; В’яч. Вс. Іванов і Володимир Топоров: 2 (1) - 3. Найпринциповішим є тут розрізнення спільності та паралельності незалежного виникнення подібних явищ в обох групах. Період особливої близькості балтійських та слов’янських мов датується орієнтовно серединою 1 тис. до н. е. Саме на цей період вказує факт спільних назв хронологічно пізніше освоєних металів (заліза, але не міді та бронзи) та культурних рослин (жита і вівса, але не пшениці та ячменю).

Спільність балтійських та слов’янських мов поширюється на всі мовні структури. Більш архаїчні своєю будовою балтійські мови надають у розпорядження дослідника історико-лінгвістичну перспективу для вивчення слов’янських, що нерідко зберігають лише релікти тих явищ, які в балтійських мовах представлені цілими системами. Структурна похідність багатьох слов’янських форм (по відношенню до балтійських) навіть викликала поширену в останні роки гіпотезу про походження слов’янських мов з периферійного західнобалтійського діалекту. В Україні основоположниками дослідження Балто-слов'янської мовної спільності стали О. Потебня, Я. Ендзелін, Леонід Булаховський.

Джерела[ред.ред. код]

  • «Вопрос», № 20: Существовало ли балто-славянское языковое и этническое единство и как его следует понимать?; к IV Международному съезду славистов, Владимир Константинович Журавлёв, Москва, 1958. (рос.)
    • У книзі: Сборник ответов на вопросы по языкознанию.
  • «Lietuvių kalbotyros klausimai», X: Kai kurie baltų ir slavų seniausiųjų santykių klausimai; Prof. habil. dr. Simas Karaliūnas, Vilnius, 1968. (лит.)
    • У книзі: Baitų ir slavų kalbų ryšiai.

або російською мовою: «Baltistica», № 4 (2): К проблеме балто-славянских языковых отношений. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]