Балтійська гряда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Балтійська гряда — смуга грядово-пагорбистого моренного рельєфу, розташована уздовж південно-східного берега Балтійського моря.

Географія[ред. | ред. код]

Простягається від Данії (східна частина півострова Ютландія) через Німеччину, Польщу на схід в Прибалтику, у тому числі Калінінградську область РФ,Білорусь до річки Західна Двіна (деякі дослідники вважають, що Балтійська гряда доходить до Фінської затоки). Загальна довжина близько 1500 км, ширина 80–90 км, висота 200–300 м. Широко представлені кінцеві морени, ози, друмліни. В улоговинах між пагорбами — численні озера (найбільші — Мюриц, Снярдви, Мамри).

Флора[ред. | ред. код]

Для Балтійської гряди характерні широколистяні й змішані ліси. Балтійська гряда розділена долинами річок на окремі височини: Мекленбурзьке поозер’я (також Мекленбурзьке озерне плато) в Німеччині (Мекленбург — Передня Померанія), Поморське поозер’я і Мазурське поозер’я на території північної Польщі. Більша частина форм рельєфу Балтійської гряди виникла під час верхньоплейстоценового заледеніння. З півдня Балтійська гряда облямована зандровими рівнинами й прадолинами, з півночі — рівнинами основної морени.

Джерела[ред. | ред. код]