Балтійська козацька флотилія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Балтійська козацька флотилія — створена 1635 року, з козаків Запорозької Січі, з метою бойових дій на Балтійському морі. Деякий час була єдиною боєздатною складовою частиною Балтійського флоту Речі Посполитої.

С. Чупруненко «Запорозькі козаки в човні»

Прославилась під час завершення польсько-шведського військового конфлікту 1635 року. Брала активну участь у бойових діях на Балтійському морі, відіграла вирішальну роль у підписані польсько-шведської мирної угоди.


Передумови створення[ред.ред. код]

Ідея про можливість використати козацькі чайки на Балтійському морі існувала в запорозькому середовищі давно. Ще 1526 року, коли українське козацьке військо брало участь у походах польської армії на балтійському узбережжі, Січова старшина пропонувала створити на Балтиці козацьку ескадру. Але більшість польських урядовців тоді не сприйняли цю ідею.

Перша третина XVII сторіччя пройшла у Європі під знаком Тридцятирічної війни. Одночасно, Річ Посполита знаходилась у стані перманентного військового конфлікту з Швецією за володіння південно-східним узбережжям Балтійського моря. Чергова польсько-шведська війна закінчилась 1629 року перемир'ям, термін якого закінчувався у 1635 році. Щойно отримавши перемогу у Смоленській війні, Річ Посполита готувалася до відновлення бойових дій, скориставшися тим, що шведський трон після загибелі короля-полководця Густава Адольфа займала його малолітня дочка. Польські війська мали перевагу на суходолі, але на морі панував шведський флот. Своїми десантами він не давав закріпитися на узбережжі польськім військам та тримав під контролем прусські порти.

Польща боєздатного флоту тоді не мала. Щойно створений регулярний польський флот (дванадцять кораблів: десять фрегатів і дві галери) після декількох сутичок майже припинив своє існування. Крім того, шведські морські сили нараховували сотні бойових і допоміжних кораблів. Але існував флот на Запорожжі. Пригадавши подвиги козаків у Чорному морі, в королівському дворі запропонували королю Владиславу IV використати козацький флот проти шведів на Балтійському морі.

У цій ситуації польський король Владислав IV вимушений був звернутися по допомогу до запорізьких козаків.

Формування ескадри[ред.ред. код]

У травні 1635 року король Польщі Владислав IV направив розпорядження полковнику війська Запорозького Костянтину Вовку зібрати півтори тисячі козаків „добрих і з морем обізнаних” та направити їх на Німан. Одночасно він виділив кошти на будівництво 30 чайок.

До Юрбурга (Литва) прибув «козак-суднобудівник». Під його керівництвом місцеві майстри, за кілька місяців збудували п'ятнадцять чайок з тридцяти замовлених. Ескадра була споруджена не повністю внаслідок неналежного надання урядом будівельних матеріалів. Аби виправити проблему, український корабел запропонував перебудувати під чайки п'ятнадцять місцевих рибальських ботів. Ці судна, як і чайки, мали неглибоку осадку й за обрисами корпусу та оснащенням нагадували драккари – кораблі вікінгів. Польський уряд забезпечив чайки необхідним обладнанням (компасами, секстантами, ліхтарями, котлами) та зброєю (гарматами, гаківницями, списами і баграми).

Тоді ж, у травні 1635 року було почато набір охочих козаків. Всього було записано близько тисячі реєстрових козаків, які мали досвід морських походів. Козаки, кількома загонами, в першій декаді липня прибув до Ковна (нині Каунас).

19 липня 1635 року, через Литву, прибув зі своїм полком Костянтин Вовк, як писав польський хронікер того часу А. Радзивіл: „у великому порядку”. Із гирла Німану козаки на чайках пішли під Королевець (Кенігсберг).

Бойові дії[ред.ред. код]

Тим часом, поки формувались флотилія, бойові дії між Польщею та Швецією припинились. Шляхта втомлена затяжною війною відмовлялась підтримувати її продовження й почалися чергові мирні переговори. Проте, дипломатичні заходи не дали для Польщі позитивного результату. Більше того, під час перемовин шведи захопили польський королівський флагманський корабель та відвели його до скандинавських берегів.

У такій ситуації Володислав IV наказав полковнику Вовку йти у Вісленську затоку і виступити проти шведської ескадри. У ніч з 30 на 31 серпня козацька ескадра Вовка вийшла з гирла Німана, й штормовим морем здійснила нічний перехід з-під Королевця до Піллау (Балтійськ), на рейді якого знаходилась шведська ескадра. Козаки пройшли не виявлені шведами.

У бою козацькі чайки зарекомендували себе дуже добре. Завдяки малим розмірам та маневреності, вони мали перевагу у ближньому бою перед великими шведськими фрегатами. Під час бою у відкритому морі, козакам вдалося відрізати та захопити корабель, завантажений військовою амуніцією та провіантом для війська.

Після абордажного бою козаки „дуже настрашили шведів”. Ця перемога в морі значно прискорила мирні перемовини. Крім того, захоплений козаками шведський корабель дав змогу польському королю незабаром виміняти його на свій королівський флагман „Чорний орел” раніше захоплений шведами в Піллау.

Після гучної перемоги український флот ще два тижні патрулював узбережжя від гирла Німану до Пілави, змушуючи шведів триматися на відстані.

12 вересня 1635 поляки уклали зі шведами мир на 26 років. 23 вересня - король написав листа полковнику К. Вовку, в якому наказав „іти скромно додому”, одержавши в Торуні зарплату козакам. Вояки отримали 15 тисяч золотих за службу й залишили за собою всі трофеї. Чайки і весь припас було віддано на зберігання в Ковні, де „мали їх переховувати старанно”. Цілком можливо, що польський король ще раз сподівався використати козацький флот на Балтійському морі. Проте цього не відбулося.

Джерела[ред.ред. код]