Бальдомеро Еспартеро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бальдомеро Еспартеро
ісп. Baldomero Espartero
Baldomero Espartero.jpg
Coat of Arms of Baldomero Espartero, Prince of Vergara.svg
Голова Ради міністрів Іспанії
18 серпня — 18 жовтня 1837 року
Монарх: Ізабелла II
Попередник: Хосе Марія Калатрава
Наступник: Еусебіо Бардахі
16 вересня 1840 — 10 травня 1841 року
Попередник: Вісенте Санчо
Наступник: Хоакін Марія де Феррер-і-Кафранга
19 липня 1854 — 14 липня 1856 року
Попередник: Анхель де Сааведра
Наступник: Леопольдо О'Доннелл
 
Партія: Progressive Party[d]
Освіта: Universidad de Almagro[d]
Народження: 27 лютого 1793(1793-02-27)[1][2][3]
Гранатула-де-Калатрава, Сьюдад-Реаль, Кастилія-Ла-Манча, Іспанія
Смерть: 8 січня 1879(1879-01-08)[4][1][…] (85 років)
Логроньйо, Іспанія
Автограф: Baldomero Espartero signature.svg
Нагороди:
Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички Grand Cross of the Order of Charles III Орден Золотого руна

Медіафайли у Вікісховищі?

Хоакін Бальдомеро Фернандес-Еспартеро Альварес де Торо, 1-й принц Бергарський (ісп. Joaquín Baldomero Fernández-Espartero Álvarez de Toro; 27 жовтня 1793 — 8 січня 1879) — іспанський військовик, державний і політичний діяч, тричі очолював уряд країни, регент при малолітній Ізабеллі II від 1840 до 1843 року.

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 15-річному віці брав участь у війні проти французів. У 18151823 роках у лавах іспанської армії бився проти повсталих південноамериканських колоній. Після повернення на батьківщину отримав звання генерала.

Під час Першої карлістської війни 18331840 років командував урядовими військами у Біскайї, був головнокомандувачем Північної армії й генерал-капітаном Баскських провінцій.

Вперше очолив уряд у серпні 1837 року, але той його кабінет проіснував лише два місяці. У вересні 1840 року за підтримки революційних хунт вдруге став головою Ради міністрів, а в травні 1841 року Кортеси обрали його одноосібним регентом королівства. У липні 1843 року спалахнув військовий заколот, в результаті якого владу Еспартеро було повалено. Після цього він виїхав в еміграцію в Англію (до 1848).

Втретє Еспартеро було доручено сформувати кабінет 1854 року. Після відставки у липні 1856 року відійшов від політичного життя країни, хоч після вигнання 1868 року королеви Ізабелли неодноразово піднімалось питання про обрання його на іспанський престол[6].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]