Бальна сукня
Бальна сукня — це різновид урочистого жіночого вечірнього одягу, призначений для балів та інших формальних світських заходів[1]. Формування характерного силуету бальної сукні з приталеним ліфом і широкою спідницею пов’язують із розвитком європейської придворної та світської моди XIX століття[2]. У XX–XXI століттях бальні сукні зберегли функцію урочистого вбрання та використовуються під час офіційних прийомів, балів дебютанток і гала-подій[3].
Зараз бальні сукні носять не лише на балах, а й на випускних вечорах, весіллях, святкових концертах і навіть на конкурсах краси. У моді залишаються як класичні фасони, так і сучасні варіації — коротші, з відкритими плечима чи асиметричним подолом.
Бальна сукня символізує не лише красу, а й жіночність, урочистість і повагу до традицій. Вона показує, що подія є особливою, і люди готуються до неї з турботою та любов’ю.
Сьогодні бальні сукні часто шиють на замовлення. Спочатку модельєр робить ескіз, добирає тканину та прикраси, а потім майстри створюють сукню вручну. На одну пишну сукню може піти кілька метрів тканини та кілька днів а інколи навіть тижнів роботи.
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Бальна сукня — жіночий одяг із пишною довгою спідницею та корсетом. Здебільшого для виготовлення такої сукні використовують натуральні тканини, як-от сатин, шовк, тафта й оксамит. Бальні сукні зі штучних тканин з'явились набагато пізніше, у другій половині XIX століття, коли було винайдено та поширено перші синтетичні матеріали. Бальні сукні оздоблюють мереживом, перлами, блискітками, вишивкою та оборками. Стандартними аксесуарами до такої сукні є бальні черевички та клатч. Також їх доповнюють палатином (шаллю з дорогої тканини), плащем із капюшоном, накидкою з прикрасами та рукавичками «оперної» довжини. Одруженим дамам дозволялося доповнювати образ діадемою. Таку сукню також можна носити з державними нагородами.
Бальна сукня є дрес-кодом на урочисті події (аналогічно до білої краватки-метелика для чоловіків). Вона є символом елегантності та підкреслює урочисту атмосферу заходу, де від гостей очікується бездоганний вигляд.
У давнину носити таке вбрання могли лише заможні жінки та дівчата. Форма сукні почала змінюватися з середини XVIII століття. Більшість сучасних фасонів для зручності імітують корсет, доповнюючи його декольте або вирізами на плечах.
В епоху Регентства (періоду в британській історії з 1811 по 1820 рік) вечірні сукні були формальним жіночим вбранням. Силует таких суконь був виконаний у стилі ампір, тобто з завищеною талією, короткими рукавами й досить вузькою спідницею. Однак у Вікторіанську епоху спідниці стали пишнішими.
Вечірні сукні шилися зі спідницями, що розширюються донизу та мають багато шарів. Тому збільшення ваги спідниці призвело до розвитку виробництва кринолінів. У 1850-х і 1860-х роках кринолін носили як зі звичайними, так і з вечірніми сукнями.
З 1870-х років силует таких суконь знову звужувався, а увага зосереджувалася на задній частині спідниці. Тому популярності набув турнюр — каркас для підтримки задньої частини спідниці. Наприкінці XIX століття турнюр зник, і спідниці знову мали «дзвоноподібний» силует[4].
В епоху короля Едуарда жіночі сукні мали «S»-подібний силует. Протягом 1920-х років оздоблення на сукнях стало більш яскравим, оскільки їх почали прикрашати вишивкою з трояндами. У часи «Великої депресії» сукні знову стали більш консервативними.
Після закінчення Другої світової війни в 1947 році відомий кутюр'є Крістіан Діор представив свою колекцію під назвою «New Look». Ця колекція охоплювала сукні з чітко підкресленою талією та пишними спідницями.
Для пошиття таких суконь використовували виключно дорогі тканини. Бальні сукні знову стали модними. Тепер вони мали ліф без бретелей, а короткі рукави були так само поширені, як і вирізи на плечах. Нині бальні сукні й досі залишаються найбільш вишуканим жіночим вбранням; їх носять виключно на урочисті події та бали.
Згідно з правилами етикету, доречним жіночим вбранням, яке слід одягати на урочисті заходи, є бальна сукня[5].
Елементи жіночого гардероба мають включати:
- рукавички до ліктя (також відомі як «оперної довжини»);
- бальні туфельки, найчастіше на високих підборах;
- ювелірні прикраси, як-от сережки, намисто та, за бажанням, браслети;
- палатин, плащ із капюшоном, накидку або пальто довжини максі;
- сумку-клатч або маленьку вечірню сумочку.
Не є обов'язковими:
- Державні нагороди (доречні лише в тому випадку, якщо про них згадується в запрошенні);
- годинник (тільки якщо його циферблат прихований і він більше нагадує браслет);
- бантики, що прикріплюються шпильками до грудей;
- діадеми, одягають здебільшого одружені жінки.
Для свого першого виходу «у світ» дебютантки вдягали довгі білі сукні, схожі на до бальні сукні, які носили в давнину.
Також вдягали довгі білі шкіряні рукавички вище ліктя, оздоблені маленькими перламутровими ґудзиками на зап'ясті, хоча в наш час досить поширені довгі рукавички з атласу.
- ↑ Pike, Naomi (3 липня 2012). 34 Dreamy Ballgowns To Reminisce Over Before The Red Carpet Returns. British Vogue (брит.). Процитовано 17 лютого 2026.
- ↑ Taylor, Elise (14 квітня 2022). Gilded Age Fashion, as Seen Through the Covers of Vogue. Vogue (амер.). Процитовано 17 лютого 2026.
- ↑ History Of Debutantes & The Social Season: From Balls to Bridgerton | HistoryExtra. www.historyextra.com (англ.). Процитовано 17 лютого 2026.
- ↑ Klymchuk, V. (2019). Points system of dogs’ clinical condition with osteohondrosis dissedans. Scientific Horizons. Т. 83, № 10. с. 81—85. doi:10.33249/2663-2144-2019-83-10-81-85. ISSN 2663-2144. Процитовано 15 січня 2021.
- ↑ Семененко, Любов Миколаївна (20 грудня 2016). Жіночий дискурс повісті Любові Яновської «Мій роман». Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. Т. 15. с. 249—258. doi:10.31812/filstd.v15i0.181. ISSN 2305-3852. Процитовано 15 січня 2021.